Під Місячним Небом

Розділ 48. Ревнощі

У машині було надто тихо.

Соа сиділа біля вікна.

Техьон — поруч.

Ара сиділа попереду.

Вона раз у раз дивилася на нього через дзеркало.

— Ти зовсім не змінився, — сказала вона.

Техьон не відповів.

— Пам'ятаєш наше дерево?

— Ні.

— Брешеш.

Соа подивилася на нього.

Техьон зітхнув.

— Пам'ятаю.

Ара усміхнулася.

— Я знала.

Соа відчула неприємний холод у грудях.

— Ви давно знайомі?

Ара відповіла:

— Дуже.

Техьон тихо сказав:

— Це було давно.

— Наскільки? — запитала Соа.

— Вісімсот років.

Соа замовкла.

Ара подивилася на неї.

— Не хвилюйся.

— Я не хвилююся.

— Ти ревнуєш.

— Ні.

— Тоді чому так міцно тримаєш його за руку?

Соа подивилася вниз.

Вона справді стискала пальці Техьона.

Техьон тихо засміявся.

— Не провокуй її.

— Ти захищаєш її?

— Так.

Ара відвернулася.

Але її посмішка зникла.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше