Під Місячним Небом

Розділ 45. Кінець легенди

Тієї ночі Техьон стояв один на вершині гори.

Соа підійшла до нього.

— Ти чув, що сказав Муґьон?

— Так.

— Ти знаєш, ким ти був?

— Ні.

— Ти боїшся?

Техьон усміхнувся.

— Дуже.

Соа взяла його за руку.

— Тоді будемо боятися разом.

Він подивився на неї.

— Ти справді залишишся?

— Навіть якщо ти виявишся найстрашнішою істотою у світі.

— А якщо я виявлюся чудовиськом?

— Тоді я нагадаю тобі, що ти людина.

— А якщо я не людина?

Соа усміхнулася.

— Тоді я нагадаю тобі, що ти Техьон.

Він притягнув її до себе.

Вони стояли під двома місяцями.

А десь далеко, за межами людського світу, Місячна Мати дивилася на них.

Поруч із нею стояв невідомий чоловік.

— Вони дізналися про Міарін.

— Нехай.

— Вони дізналися про Техьона.

— Нехай.

— Вони майже знайшли правду.

Місячна Мати посміхнулася.

— Ні.

Вона повернулася.

Її очі стали чорними.

Вони ще не знають, що Техьон — не її захисник.

Чоловік нахилив голову.

— А хто він?

Місячна Мати подивилася на Землю.

Її творець.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше