Під Місячним Небом

Розділ 31. Десята душа

Наступного дня Соа прокинулася від болю.

Її браслет світився.

На шкірі з'явилися золоті лінії.

Техьон миттєво опинився поруч.

— Не рухайся.

— Що зі мною?

— Я не знаю.

— Ти знову не знаєш?

Він поклав долоню їй на лоб.

— Твоя енергія змінюється.

— Це погано?

— Дуже.

Соа стиснула його руку.

— Я помру?

Техьон нічого не відповів.

— Техьон.

— Ні.

— Ти навіть не знаєш.

— Я сказав — ні.

Він притягнув її до себе.

— Цього разу я знайду інший шлях.

У дверях з'явився Муґьон.

— Він існує.

Техьон повернувся.

— Який?

Муґьон дивився на Соа.

— Спосіб зламати дев'ять смертей.

— Який?

— Але для цього...

Муґьон зробив паузу.

— Їй доведеться згадати перше життя.

Соа прошепотіла:

— Бекхо?

Муґьон похитав головою.

— Ні.

Він подивився їй прямо в очі.

— Життя до Хе Рін.

Техьон зблід.

— Цього не може бути.

— Може.

— Ти казав, що його не існує.

— Я помилявся.

Муґьон дістав стародавню книгу.

На її обкладинці був знак десяти хвостів.

— Соа не десята душа.

Він відкрив книгу.

Вона перша.

Техьон завмер.

А сторінки книги самі почали перегортатися.

На останній сторінці з'явився напис:

«ПЕРША ДОЧКА МІСЯЦЯ ПОВЕРНУЛАСЯ».

За вікном пролунав грім.

А на небі з'явився...

десятий місяць.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше