Під Місячним Небом

Розділ 14. Нічний гість

Техьон зачинив усі вікна.

— Що це було?

— Дух.

— Який?

— Не знаю.

Соа здивувалася.

— Ти не знаєш?

— Є тисячі духів.

— І всі вони можуть прийти сюди?

— Не всі.

— А цей?

Техьон подивився на двері.

— Цей знає тебе.

Соа відчула тривогу.

— Звідки?

— Ось це мені й не подобається.

Вони почули кроки на сходах.

Повільні.

Крок.

Пауза.

Крок.

Техьон став перед Соа.

— Не відходь від мене.

— Я не дитина.

— Зараз мені байдуже.

Кроки зупинилися перед дверима.

Три удари.

Тук.

Тук.

Тук.

Соа прошепотіла:

— Ти ж казав, що не можна відкривати.

— Я не відкрию.

Тиша.

Потім жіночий голос:

— Техьон.

Він застиг.

Соа подивилася на нього.

— Вона знає твоє ім'я.

— Так.

— Хто вона?

Техьон не відповів.

Жінка за дверима тихо засміялася.

— Ти справді думаєш, що зможеш сховати її від нас?

Техьон стиснув кулаки.

— Хто тебе послав?

— Ти вже знаєш.

— Назви її.

Жінка засміялася.

— Місячна Мати.

Соа відчула холод.

Техьон різко підняв руку.

Двері спалахнули золотим світлом.

За ними почувся крик.

Потім тиша.

На підлогу впала маленька чорна пір'їна.

Техьон підняв її.

Його обличчя стало похмурим.

— Вона вже знає.

— Хто?

Він подивився на Соа.

Місячна Мати знає, що ти повернулася.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше