Під Місячним Небом

Розділ 8. Золота кров

Істота знову напала.

Техьон ухилився.

Але цього разу вона пройшла повз нього.

Прямо до Соа.

Вона закричала.

Інстинктивно підняла руку.

Її браслет спалахнув.

Золотим світлом.

Істоту відкинуло.

Техьон застиг.

— Соа...

Вона дивилася на власну руку.

— Я це зробила?

Техьон підійшов до неї.

Взяв її зап'ястя.

На шкірі з'явився символ.

Той самий знак, який він бачив сім століть тому.

— Ні...

— Що?

Техьон прошепотів:

— Це неможливо.

— Що неможливо?!

Він подивився їй в очі.

У тебе немає звичайної людської душі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше