Розділ 4

— Теж вирішили розслабитись після важкого дня? — запитую, сідаючи поруч з незнайомцем. 

— Щось типу того, — байдуже відповідає чоловік, навіть не підіймаючи на мене погляду. Він ліниво потягує коричневу рідину зі своєї склянки, швидше за все, уже не першої, і не звертає на мій писк жодної уваги. Ось це вже мені не подобається! Я сьогодні дуже ефектна, тому він повинен хоч якось відреагувати. Ну принаймні так думає мій трохи сп’янілий мозок. 

— Можливо, вип’ємо разом? — знову подаю голос, а чоловік підіймає на мене здивований погляд. Його очі зупиняються на декольте, і я розумію, що потрапила у ціль, коли обрала саме цю сукню. Так, красунчику, саме туди тобі варто дивитись. 

— Хочеш, аби я пригостив тебе? — хмикає, криво усміхаючись. 

— Була б не проти, — відповідаю, не зводячи погляду від очей чоловіка. Де ж такі красені робляться? Ну надто вродливий він. Але от характер, судячи з його поведінки — лайно. 

Двічі просити не доводиться. Минає декілька хвилин, і ось ми розпиваємо алкогольні напої. Незнайомець замовляє собі склянку віскі, а я — звичайний коктейль, у якому мінімум градуса. Все-таки хочу бути на плаву, а не стати тілом, яке нічого не пам’ятає. Досить того, що й так трохи у голові паморочиться.

— Що такого у тебе сталось, що ти в самотності вирішив напитись? — мовчання напружує, тому не втримуюсь і запитую, коли п’ємо по другому колу. Чоловік криво усміхається, ніби тільки й чекав на це запитання. 

— Скажімо так, краще самотність у місці повному людей, ніж у порожній квартирі, — бурчить незадоволено, а мені його так шкода стає. Я відчула його біль так, наче сама на його місці. Здається, я таки добряче п’яна. 

— Проблеми в особистому житті? — обережно запитую. 

— Проблема в його відсутності, — хмикає, повністю спустошуючи склянку з алкоголем одним махом. 

— Щось серйозне, — шепочу до себе і кидаю погляд на незнайомця. — Проблеми з дівчиною? Невже зрадила? — от не можу навчитись тримати язик за зубами. Тільки-но зустрічаюсь порядком з очима чоловіка — стає важко дихати. Схоже, я ступила на заборонену територію, і тепер мене спустять з небес на землю. Сподіваюсь, падати буде не дуже боляче!

— Завжди дивує нахабність дівчат у клубах, — бурчить незадоволено. Обличчя чоловіка насуплене, а брови зсунуті до перенісся. — Ніколи не вміють вчасно зупинитись і пхають ніс у чужі справи, — і погляд такий холодний… Наче він подумки душить мене. — Я не буду ділитись з дівкою з клубу особистим. Вам не можна довіряти, бо ви не вмієте бути вірними. Кожна шукає користь, або ж просто хоче погратись. Я бачу вас наскрізь, тому краще не ризикуй, — нахиляється до мене і хрипить це просто в обличчя. Очі просто вогнем палають, але погляду не відводжу — вирішую стояти до кінця. 

Його монолог змушує мене задуматись. Цікавість переповнює чашу, але тримаюсь. Швидше за все, якась ідіотка розбила серце цьому мачо, тому що у його погляді я бачу не лише злість — там величезний біль, який він намагається потопити алкоголем. 

— Потанцюймо? — ризикую і запитую. Розумію, що остаточно зійшла з розуму, але не хочу залишати його одного. Невідома сила тягне до нього, і я піддаюсь їй. 

— Я краще поспостерігаю, — заявляє і прямує до диванчика, що розташований поруч. Сідає так, наче він сам Бог, не менше. Під таким поглядом танцювати буде нелегко, але хіба мене це зупинить?

Прямую на танцмайданчик під прямий погляд чоловіка, який відчуваю всім тілом. Невимушені рухи перетворюються у щось надто інтимне. Плавні рухи стегнами, дотики руками кожного вигину мого тіла… Все для одного чоловіка! Здається, я з’їхала з глузду. 

Незнайомець просто спопеляє мене поглядом, але я не відчуваю огиди, як це відбувалось на моїй роботі. Його погляд приємний. 

Я хочу, аби він дивився. Щоб вивчав кожен сантиметр мого тіла. Це все віддається приємним жаром, який тільки посилюється. 

Музика змінюється на іншу, я продовжую танцювати, а мій погляд досі прикований до гарячого незнайомця. Кожен сантиметр мого тіла палає від його погляду. Він спустошує склянку з якимось напоєм, але не відводить погляд. Наче зачарований. І мені це шалено подобається. Нехай дивиться. 

Коли ж пісня змінюється на повільну, я відчуваю крихту розчарування. Здається, я готова була танцювати для цього красеня всю ніч. І це лякає мене. 

Ще ніколи я не відчувала такої тяги до незнайомця. Навіть бісів Арсен не викликав такі відчуття у мене. Це так діє алкоголь?

Але недовго відчуваю смуток, бо через секунду незнайомець підводиться і прямує до мене. Все навколо ніби завмирає і немає нікого, крім нас двох. Не знаю, чи це на мене так діють нещасні грами алкоголю, чи це просто від нього віє шаленою харизмою. 

Але коли він стає так, що я починаю відчувати запах його тіла — зв’язок з реальністю остаточно втрачено. Спочатку він здався мені таким холодним, що я думала, не зможу розтопити кригу, в яку він заховався. Проте зараз він тут! Стоїть поруч і дивиться так, що земля з-під ніг тікає.

І, здається, незнайомець не збирається зупинятися лише на поглядах. Він робить ще крок і шепоче:

— Все-таки змусила мене приєднатись до тебе,  — від цього хриплого тембру стає ніяково. Аромат його тіла разом зі запахом алкоголю дуже п’янить. Я бачила різних чоловіків, але цей… Мій недолугий Арсен навіть поруч не стоїть з цим красенем.