Софія стоїть у темряві. В руці — стара чорно-біла світлина.
На звороті: “До донечки. Люблю. – Твій тато.”
Він був мертвий. Вона вірила.
Але все життя — то була легенда, зібрана з брехні.
Він був фінансистом “Сірени”.
Куратором Групи V4.
Той, хто затвердив ін’єкції в її кров.
— Чому?
Веспер усміхається.
Сивий. Легендарно холодний.
— Бо ти мала стати тим, ким стала твоя дочка.
Але ти… зрадила. Вибрала любов.
Тож я створив нову версію — чистішу. Сильнішу.
Ім’я їй — Фенікса.
Софія тремтить. Але не падає.
— Я не дозволю, щоб ти торкнувся її.
— Ти запізнилася. Вона вже бачить те, що ще не сталося.
Відредаговано: 03.07.2025