Лео знаходить Феніксу в її кімнаті.
Вона розкладає папери.
Олівці. Маркери. Концентрація.
— Малюєш?
— Так. Сон наснився. Дивний.
Він дивиться.
Це карта.
Точна.
Підземні ходи.
Вежі.
Штаб мафії у Неаполі, знищений десять років тому.
— Звідки ти це знаєш? — голос стихає.
Фенікса не підіймає очей.
— Він мені сказав.
— Хто?..
— Хлопчик. З шрамом на щоці. Він був… дуже сумний.
Лео завмирає.
Він знав ту історію.
Колись у “Сірені” справді був хлопчик. Шрам. Номер 113.
Але він зник.
Відредаговано: 03.07.2025