“під маскою твого імені”

Глава 27.

Софія тихо спостерігає.

Фенікса сидить у кутку саду.
Вона говорить сама з собою. Точніше — шепоче щось… на дивній мові.
В її руках — ніж із кухні.

— Сонечко, де ти це взяла?.. — запитує м’яко.

Фенікса піднімає погляд.
Очі… темно-золоті.
Як у нього. Як у Лео.
Але щось іще — інше.

— Мамо, чому я знаю речі, яких ти мене не вчила?

Софія завмирає.

У вісні їй снився голос…
Чоловік, якого вона знищила. Рафаель.
Він казав:
“Кров сильніша за смерть.”

І Софія вперше боїться не за себе.
А за те, ким може стати її донька.

Подобається

#1737 в Жіночий роман
#214 в Не художня література

Відредаговано: 03.07.2025