“під маскою твого імені”
Глава 23.
Амелія кладе на стіл тонку, зношену папку.
На ній — не підпис. Лише емблема:
срібний птах, який горить у полум’ї.
— Це… що? — питає Софія.
— Це останнє, що я ховала.
План, який ми розробили з твoїм батьком ще тоді, коли світ був чорнішим.
Його ніколи не активували. До цього моменту.
— Це знищення. Не помста. Не атака. А повне вирізання системи.
Викриття — через зашифровану мережу, дані про кожного, хто фінансував “програму дітей”. Імена, обличчя, акаунти, координати.
Медійна хвиля — оприлюднення правди через журналістів, яких колись врятувала Софія.
Внутрішній саботаж — у кожній мафіозній структурі були “заслані союзники”. Амелія знає, як їх активувати.
Фінальний удар — координоване знищення трьох центральних локацій за одну ніч: лабораторія в Цюриху,
— Це війна, — тихо каже Лео.
— Ні. Це закінчення війни, — відповідає Амелія.
— Після цього… або ми зникнемо назавжди, або…
ти зможеш народити свою доньку в світі, де їй не загрожуватимуть в утробі.
Вона стоїть перед дзеркалом.
Живіт уже великий.
Вона гладить його і шепоче:
— Я не мріяла про тебе.
Але зараз я мрію тільки про тебе.
І я не дам їм доторкнутись,
бо це тіло — тепер не моє.
Це твоя фортеця. І я — твоя зброя.
— Активувати план? — питає Амелія.
Софія бере запальничку.
Запалює листок з координатами — копію, яку бачила останньою.
— Так.
Вогонь починається.
Фенікс злітає.
Відредаговано: 03.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
