“під маскою твого імені”
Глава 21.
Підвал.
Тьмяне світло.
Стілець — металевий.
На ньому — Сантіно Мареллі, один із старих генералів Веги.
Його схопили під час сутички.
Він мовчав — поки Софія не вийняла ніж.
Але не для болю. А щоб розрізати сорочку. І показати — що знає, що таке слабкість.
— Говори.
— Ви все одно програєте.
— Говори — поки я м'яка. Я вагітна, але ще можу вбити.
Він усміхнувся криво.
— Дитина. Так?
Леонардо напружився.
Софія завмерла.
— Знаєш, що Вега хотів? Не просто смерті.
А контролю. Нове покоління.
Якщо не може підкорити вас — то підкорить те, що ви любите.
— Що?..
— Її ДНК. Його спадщина. Це ідеальне тіло.
Вони шукають спосіб дістати ембріон.
Працює підрозділ медиків. Контрабанда. Клініки.
Леонардо вдарив кулаком об стіну.
Софія повільно опустилась на коліна.
— Вони…
Вони хочуть мого малюка як зброю?..
— Так, — відповів Сантіно. —
І вони вже знають, де ти.
У кімнаті — напівтемно.
Софія сидить біля вікна, притискаючи долоню до живота.
— Вибач, малий…
— Ми не дамо їм тебе, — Леонардо сідає поряд.
— Я не була готова стати мамою.
— Але стала воїном — саме тому, що носиш життя.
Він бере її руку.
— Вони ще не знають,
що якщо торкнуться тебе —
я знову стану чудовиськом.
Відредаговано: 03.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
