“під маскою твого імені”

Глава 17.

Вони смажили рибу.
Сміялись.
Софія вже трохи округлилась.
Лео малював дитячу кімнату.

І тоді — перший вибух.
Вікно розлітається на друзки.
Кулі пробивають стіни.

Софія одразу падає на підлогу, прикриваючи живіт.
Лео кидається до неї.

— В підвал! — кричить він. — Відчуй — це не попередження. Це… початок полювання.

Вони вижили.
Але будинок — усе, що було їхнім новим початком —
перетворено на попіл.

І Софія в тиші каже:

— Я знаю, хто це.
І я піду до нього. Сама.

Подобається

#1756 в Жіночий роман
#216 в Не художня література

Відредаговано: 03.07.2025