“під маскою твого імені”

Глава 16.

…вона дивилась на тест із двома смужками.
І тремтіла.

— Лео…
— Мм?

— Я… Я не знаю, чи це добре.

Чи світ, де ми жили,
може прийняти дитину, що народиться з крові й любові?

Він сів навпроти. Взяв її руки.
— Ти не та, що колись вбивала.
— Я пам’ятаю всіх, кого вбила.

— Але ти також та, що… вижила. Захищала. Вибрала.

Він притулився до її живота.

— Якщо цей світ буде загрозою для нашої дитини —
ми збудуємо новий.
І ніхто не торкнеться його — чи тебе. Я клянусь.

Софія заплющила очі.

І в цьому темному світі — вона вперше
дозволила собі мріяти.

Подобається

#1761 в Жіночий роман
#220 в Не художня література

Відредаговано: 03.07.2025