“під маскою твого імені”

Глава 15.

Португалія. Узбережжя.
Старий дім з видом на море.

Світанки пахнуть кавою, а не порохом.

Леонардо вчиться пекти хліб.
Софія саджає м’яту.
Іноді вони мовчать годинами —

але в цьому мовчанні більше кохання, ніж було колись у криках.

Але…

Одного дня лист потрапляє до дверей.
Без адреси. Без штампа. Лише слова:

“Ти думаєш, це кінець, Софіє?
Хтось ще знає, хто ти. І не пробачив.”

Вона зомліла. А наступного ранку…

Подобається

#1875 в Жіночий роман
#258 в Не художня література

Відредаговано: 03.07.2025