“під маскою твого імені”

Глава 13.

Він сидів на сходах маєтку, босоніж, з пляшкою вина.
У всіх кімнатах — тиша.
Мафія перебудована.
Рафаель — зник навіки.

Софія повернулась з розбитими пальцями, втомленими очима,
але вперше — вільна.

Вона мовчки сіла біля нього.
Він не сказав ні слова.
Просто обійняв.

І не так, як наречену.
Не так, як колишню шпигунку.
А як союзницю. Партнерку.
Свою війну — і свій спокій.

— Знаєш, що найдивніше? — прошепотіла вона.
— Що?

— Що я більше не боюся себе. Бо тепер я не “місія”. Я — “ми”.

Подобається

#1740 в Жіночий роман
#216 в Не художня література

Відредаговано: 03.07.2025