“під маскою твого імені”

Глава 5.

Амелія сиділа у старому зимовому саду.
Читала. Заварювала каву сама — ніколи не довіряла обслузі.
Коли Софія увійшла, та навіть не підвела очей.

— Говори, — мовила Амелія спокійно. — Я давно чекаю.

Софія впала навколішки.

— Я… Я прийшла як шпигунка.
— Знаю.

Софія затремтіла.
— Я мала отруїти Леонардо. А потім… вас.

Амелія лише вдихнула глибше.

— У тебе є вибір, Софіє.
— Вже немає. Вони викрили мене. Я… не знаю, куди йти.

— Тоді слухай.
Або тікаєш, або стаєш частиною нас. Не як наречена. Не як мафіозка.
Як жінка, яка вирішила більше не бути чієюсь лялькою.

Подобається

#1760 в Жіночий роман
#216 в Не художня література

Відредаговано: 03.07.2025