“під маскою твого імені”

Глава 2.

Леонардо

Я прокинувся першим.
Софія спала спокійно. Занадто.
Її рука — під подушкою.
І щось там блиснуло.

Металева кришка.
Маленький флакон.

Я не торкнувся. Лише запам’ятав.

Вона відкрила очі — й одразу посміхнулась.

— Що?
— Ти трішки посапуєш, — сказала вона і поцілувала мене в щоку.

Але я бачив:
у її очах щось змінилось.
Вона щось приховує.

Але чомусь я не сказав нічого.
Бо… я вже був прив’язаний.
А можливо — зачарований.

Подобається

#1750 в Жіночий роман
#215 в Не художня література

Відредаговано: 03.07.2025