“під маскою твого імені”
Глава 1.
Софія
Я проходила крізь білу арку,
під ритми старої скрипки,
у сукні, що важила як місія.
«Він — ворог.
Він — мета.
Він — просто Мореллі.»
Його очі зустріли мої.
Спокійні. Глибокі.
І в них не було… нічого, що я чекала побачити.
Ні зверхності. Ні холоду.
Лише… цікавість.
— Софія, — сказав він, беручи мене за руку.
— Ти дивишся, наче бачиш світ уперше.
Я хотіла сказати:
«Бо я бачу того, кого маю вбити.»
Але замість того… посміхнулась.
Рука у фаті тремтіла.
А в прихованій кишені під сукнею —
маленька ампула з отрутою.
Весільна обітниця.
— Обіцяєш любити його в усі дні життя?
Я мовчала.
Потрібно натиснути. Просто ввечері. Коли він буде беззахисним.
— Так, — сказала я.
А серце в грудях било, як сирена.
Він — Леонардо Мореллі.
Син Данте.
Онук найжорстокішого мафіозі Італії.
Мій ворог.
Але коли він підняв мій підборідок у весільному танці
і прошепотів:
— А ти не схожа на жодну…
Я забула, хто я.
Пізніше. Вночі.
Ми були в кімнаті.
Він заснув поруч.
Спокійно. Без зброї. Без страху.
А я тримала в руках ампулу.
Готова.
Я торкнулась його шиї…
Погляд — на його губах.
І замість отрути…
я приклалась до них губами.
— Вибач, — прошепотіла.
— Я не можу.
Відредаговано: 03.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
