Розділ 1. Лист

П'янка музика проникала під шкіру як отрута. Скрізь напівтемрява, охи задоволення та сміх. Відкинувшись на стільці, Аллан спостерігав, як жінка плавно танцює перед ним на столі. Кожен виріз її вузької сукні дражнить, манить заглянути під шкіряну тканину. Червоні чуттєві губи грайливо посміхаються йому. І він бачить, як блищать у темряві гострі ікла та голодні золоті очі.

Найбільше йому подобається її чорне волосся. Таке ж хвилясте, як у його Княгині.

Вампірка зіслизнула зі столу і м'яко сіла навколішки чоловікові. Обвила ногами в панчохах, притискаючись своїми стегнами до нього.

— Як вам танець, пане Лане? — тихо видихнула вона, проводячи кігтиками по його грудях. — Я вивчила його спеціально для вас. Хотіла порадувати чимось новеньким.

Аллан мовчки спостерігав за нею з-під напівопущених вій. Він ніколи не платив жінкам за ночі з ним. Він сам звик отримувати від них подарунки.

Втім, ці подарунки останнім часом його не дуже тішили. І коли прибув до чергового міста — Славодола, що стоїть на околиці Чарогір'я, нічого не змінилося. Навіть цей найрозпусніший і найскандальніший бордель у всьому Чарогір'ї не вразив його. Вмілі красуні були наче й гарні. Але все ж таки сприймалися як плоскі декорації сотні разів переглянутої вистави.

Хоча Аллан і намагався загнати цю колючу думку якнайглибше у свідомість. Саме тому без зайвих слів вп'явся в губи жінці, притягуючи її до себе.

Вампірка видала стогін від насолоди. Її пальці потяглися до ґудзиків його сорочки. Раптом за її спиною виріс силует у капюшоні. Куртизанка злякано обернулася і глянула на широку усмішку білої маски.

— Що ти тут забула, Сміх? — ліниво запитав чоловік. На відміну від демонеси вигляд непроханої гості його не здивував.

— Майстер, вам лист, — сказала його лялька-служниця.

— І що, воно не зачекає до ранку? — невдоволено поцікавився Аллан. Хоча насправді поява слуги його дратувала не сильніше, ніж притулище навколо, що давно приїлося.

Тут маска крутнулася на сто вісімдесят градусів і на мага подивилася скорботна гримаса Гріх.

— А я їй казала! Казала, що вас не можна турбувати, Майстре. Але вона все одно мене не послухала!

Вампірка злякано дивилася на дволику ляльку. Голова служниці знову розвернулася.

— Це від Її Темності, — сказала Сміх. — З позначкою терміново.

Аллан насторожився. Він зняв з себе вампірку і показав тій залишити його. Жінка слухняно зникала в тінях зали, що плавно танцювали. Аллан узяв конверт, запечатаний червоною печаткою з емблемою ящірки, що кусає хвіст. Маг віддер печатку і відкинув за спину — далі від очей. Він не любив герб Яхонтів Червоних, але саме такі листи йому надходили із нинішньої столиці Чарогір'я.

Діставши листок, він одразу впізнав її почерк. Сів рівніше і почав уважно читати. Наприкінці його куточки губ поповзли вниз.

— От воно як, — видихнув він.

— Сталося щось погане? — затривожилась Сміх. — Хтось помер?

— Ще гірше, — тепер обличчя чоловіка саме нагадувало скорботну маску. — Це чудовисько вже народилося.