Щоденник Малії

Мені здається, що ніхто мене не чує. Усі бачать лише посмішку, гарний одяг і правильні слова. Але всередині — зовсім інша я. І цей щоденник буде знати мене справжню.                                    Запис 1. (Запис головної героїні ).   Я прокинулася опівдні, і вперше за довгий час мені не хотілося тікати від власних думок. Сонце світило прямо у вікно, ніби хтось спеціально відкрив завісу для нового акту мого життя.Поруч був Максим.І найцікавіше — я не відчувала страху.Ніяковість — так. Легке хвилювання — так. Але не страх.— Про що думаєш? — тихо запитав він, коли помітив, що я не сплю.Про те, що це занадто добре, щоб бути правдою.Тоді не думай. Просто живи.Його обійми були теплими й впевненими. Я почувалася маленькою, але захищеною. Наче світ більше не такий страшний.Учора був мій день народження. Але здається, я народилася наново саме сьогодні.      Запис 2.                                                                          15 березня.Сьогодні я знову малювала. Ескіз сукні, яка ніколи не стане весільною. Вона була легкою, майже прозорою, з тонкими лініями, ніби створена для втечі, а не для урочистостей.Я показала малюнок Максиму.Він довго мовчав. А потім сказав, що я маю талант. Що я могла б створити щось більше, ніж просто красиві картинки.Він говорить так, ніби бачить у мені щось, чого я сама не помічаю.Але чи можна будувати мрію поруч із людиною, яку мені нав’язали?                                                                   Запис 3.18 березняБабуся знову говорила про весілля. Про прикраси. Про гостей. Про те, як важливо не осоромити родину.Я слухала й мовчала.Усі навколо планують моє життя так детально, ніби це подія в календарі.А я хочу одного — щоб хоч раз хтось запитав:“Ти щаслива?”.