Глава 3.Вечір масок

Після знайомства з нареченою брата батьки одразу розпочали активну підготовку до весілля. Вишукували найкраще місце, обговорювали дату, час, список гостей. Усі були зайняті своєю справою.Усі — крім мене.Я сиділа у своїй великій кімнаті з панорамними вікнами й розглядала сад. Унизу брат постійно метушився, мама щось голосно обговорювала з батьком, а бабуся підтакувала то одній, то іншій стороні.Так минуло кілька днів. Усі були ніби на голках.Одного вечора батько покликав мене до кабінету.Я вирішив, — сказав він тоном, який не передбачав заперечень. — Тобі потрібна ще одна освіта. Завтра підеш до інституту. Поглиблена юридична спеціальність.Тату, але в мене вже дві освіти, — спокійно відповіла я.Зайвих знань не буває, — коротко кинув він.Насправді мені й не обов’язково було вчитися — моє майбутнє, за їхнім планом, і так давно розписане. Але я сама хотіла відвідувати пари. Тож вирішила: ходитиму.Після першого тижня навчання я планувала нарешті відпочити вдома. Та не вийде — вже на цих вихідних нас запросили на вечір до родини Самойлових.Я не люблю такі імпровізовані вечірки. Але вибору не мала.Ти ж підеш? — запитала мама, зазираючи до моєї кімнати.Звісно, — стримано відповіла я. — Куди ж я подінуся?Моя особиста служниця Катя підготувала для мене кілька образів. Я обрала класичну чорну мінісукню з вишуканими прикрасами. Волосся підняли в елегантну зачіску, зробили легкий вечірній макіяж. Туфлі-човники доповнили образ. На руці виблискував дорогоцінний браслет із нової колекції Valentino.Мама й бабуся теж не відставали. Батько одягнув новий костюм, як і брат. Ми сіли в новенький Jaguar, а Діма поїхав окремо — забрати Лілю. Тепер їм належало з’являтися на таких заходах удвох.Моя воля — я б одягнула звичайну кофту й джинси. Але так «не гоже для господині».Вечір, як і очікувалося, був нудним. Усі намагалися похвалитися новими покупками, обговорювали переважно бізнес і роботу.Ліля поводилася зверхньо, ледь приховуючи насмішку.Мені так пощастило, — голосно сказала вона, демонстративно поправляючи зачіску. — Я виходжу заміж, а не залишаюся в дівках.Вона з гордістю показувала обручку, яку подарував їй брат.Звісно, — підтримав він, обіймаючи її за талію.Батьки Лілі намагалися бути ввічливими, постійно посміхалися. Але в їхніх очах читалася напруженість — усе це виглядало як дешева постановка.Моя мама й бабуся мовчки спостерігали, переглядаючись між собою й удавано посміхаючись.На банкеті були лише вишукані страви й дорогі коктейлі. Саме так і минув вечір — під світлом кришталевих люстр і фальшивих усмішок.Після завершення всі роз’їхалися.Удома я нарешті зняла з себе всі ці непотрібні речі, перевдяглася в улюблену піжаму й лягла спати з полегшенням.Але спокій тривав недовго. Неділя почалася з гучного шуму у вітальні. Я вибігла подивитися, що сталося.Це просто неможливо! — кричала Ліля. — Мені не подобається вибір ресторану! Це не той рівень!Лілю, заспокойся, — просив брат.Ми можемо все змінити, — метушилася мама.Звісно, знайдемо кращий варіант, — додала бабуся.Усі намагалися її заспокоїти.Я ж мовчки розвернулася й пішла на кухню. Поснідала й повернулася до своєї кімнати. Решту дня провела там.Завтра на мене чекали пари.І, чесно кажучи, університет здавався мені значно спокійнішим місцем, ніж власний дім.