Глава 2.Ідеальна наречена

Сьогодні в нас свято — мій брат привів наречену познайомитися з родиною.Щойно двері відчинилися й вона переступила поріг, я одразу зрозуміла: подругами ми не станемо.Ліля, хоч і гарна на вроду, була надто високої думки про себе. Її одяг, манери й поведінка одразу видавали її походження — вона з такої ж багатої сім’ї, як і ми. На ній були речі з найновішої колекції Prada. Хоча в плані одягу я від неї не відставала, мій характер був зовсім інший.Вона ставилася до прислуги так, ніби це не люди, а частина інтер’єру.Мамі й бабусі така невістка дуже сподобалася. Вони весь вечір не зводили з неї захоплених поглядів і постійно нахвалювали.Яка ж ти вишукана, Лілю, — розчулено мовила мама.Справжня леді, — підтримала бабуся Марта.На столі були лише найсвіжіші й найдорожчі страви, які тільки можна уявити. Усе — бездоганне. Прислуга так старалася догодити, що стіл накривали двічі, поки мама з бабусею не залишилися задоволені.Від самого ранку в домі кипіла неймовірна робота — і все це лише для того, щоб справити враження на майбутню невістку.У Лілі було гарне чорне волосся, осина талія, вишукана постава й майже королівські манери. Вона трималася впевнено, з ледь помітною зверхністю.Я знала, що брат її не кохає. Це був союз заради статусу й грошей. Її батько пообіцяв після весілля передати братові дві фірми, віллу й кілька дорогих автомобілів. Саме на це й «клюнув» Діма.Він дивився на Лілю не як на кохану людину, а як на вигідну угоду.Сину, як тобі пощастило з дружиною,гордо сказав батько, піднімаючи келих. — Яка ж вона красуня .Брат лише усміхнувся.Вечір добігав кінця. Прислуга метушилася, щоб подати останню страву — десерт.Та хто ж знав, що Ліля не їсть солодкого?Ой, пробачте, я не вживаю цукру, — з легкою посмішкою сказала вона, ледь торкнувшись ложечки.Усі одразу почали вибачатися.Ми не знали, люба, — заметушилася мама .Зараз щось інше подадуть, — додала бабуся.Лише я мовчки сиділа за столом, спостерігаючи за цією виставою.Вона лише на рік молодша за мене, але поводиться так, ніби їй усі щось винні.Мені дев’ятнадцять. Братові — двадцять чотири. Лілі — лише вісімнадцять. Проте вона вже закінчила два університети,чим бабуся особливо захоплювалася.Коли вечір остаточно завершився, Діма відвіз Лілю додому.А наша родина ще довго сиділа у вітальні, обговорюючи цей вечір.Вона ідеальна партія, — підсумував батько.Саме така дружина й потрібна нашій сім’ї, — задоволено додала мама.Я мовчки піднялася до своєї кімнати.Ідеальна для них.Але чи буде вона ідеальною для мого брата?І чи взагалі в цій родині хтось ще вірить у кохання?