Вступ

"Те, що зламало тебе сьогодні, може стати твоєю силою завтра." Кажуть, що ідеальність — це вершина, до якої варто прагнути.Що бездоганність відкриває всі двері, викликає захоплення й дарує повагу.Я теж так думала.Я народилася у світі, де все мало бути ідеальним: будинки — розкішними, репутація — бездоганною, усмішки — переконливими. У світі, де почуття часто поступаються вигоді, а кохання вимірюють не серцем, а статками. Тут навіть щастя має свою ціну.Мене з дитинства вчили тримати спину рівно, говорити впевнено й ніколи не показувати слабкість. Адже слабкість — це тріщина в кришталевій вітрині нашої родини. А ми — не маємо права тріщати.У нас усе розписано наперед: освіта, знайомства, вигідні союзи, правильні рішення.Особливо — правильні шлюби.Мій брат уже зробив свій вибір. Чи, можливо, за нього зробили.Ідеальна наречена. Ідеальна родина. Ідеальна угода.Усе виглядає бездоганно.Та що, якщо за цією бездоганністю — лише холодний розрахунок?Що, якщо за посмішками — втома?А за блиском діамантів — тиша, у якій губиться власний голос?Я не хочу жити за сценарієм, написаним кимось іншим.Я не хочу бути частиною бездоганної картини, де мені відведена лише роль слухняної доньки.Я хочу мріяти.Хочу помилятися.Хочу обирати.І якщо для цього доведеться зняти маску — я зроблю це.Навіть якщо під нею виявиться зовсім не та, ким мене хочуть бачити.Бо інколи найважливіше — не зберегти ідеальність.А наважитись бути справжньою .