КУЧЕРЯВИЙ

 Та все ж колишнього полковника дуже непокоїв факт зникнення складу. В СБУ явно не дурні сидять тому склад точно був, і якби його прибрали механічно то явно були б сліди. Такий флегматик як Прокопенко ніколи в житті не пропустив би якихось дрібних зачіпок.

Значить тут замішана ще й магія . Дивно лиш чому спеціальний відділ СБУ що замається такими питаннями не бере цю справу. Вони ж стільки відьом туди завербували,контакт з інопланетянами встановили й купу різної нечисті з паралельних світів тримають під контролем, і це ж лишень те що відомо Данилу. А він працював трішки в іншому відділі, хоча також часто стикався із паранормальним. Можливо вони вважають що ця справа занадто мілка для них ? А можливо немає вагомих доказів, а Прокопенко хоче вислужитись ? може й таке бути… та все ж поки безпечніше буде пожити у нього тому варто допомогти .

Данило знав одного травника-ясновидця, він надзвичайно добре орієнтується у видах трав та грибів тому вирішив проконсультуватися із ним адже той живе у селі ,під Одесою тому за кілька годин чоловік уже був там. Місцеві називали місцину Чорна Балка — місце, де темрява ніби сходилася ближче до землі, огортаючи старі будинки, порослі мохом паркани та мовчазні сади. Біля одного з таких похилених будинків Данило нарешті зупинився. Він роззирнувся, відчуваючи, як непевність цього місця пробирається під шкіру: біля хатини діда Остапа стояла дивна статуя з коренів, яка здалеку нагадувала явно неземну істоту, і на гілці старого дуба тріпотів лахмітний одяг, прив’язаний так, що на вітрі створював моторошні силуети. Через це здавалося що за тобою постійно спостерігають.

Зсередини чулося бурмотіння, і запах сушених трав, що висіли прямо над дверима, аромат був настільки різкий, що Данило мимоволі скривився. Він кілька разів постукав, але відповіді не почув, тож обережно відкрив двері. Перед ним постала картина, ніби з давньої казки: в темній кімнаті, освітленій лише свічками, за столом сидів старий з довгою білою бородою, що спадала на грудну клітку. На голові він мав щось схоже на вінок, зроблений з сухих гілок і трав. Дід Остап був занурений у свій моторошний ритуал, нашіптуючи щось ледь розбірне, але як тільки відчув присутність гостя, відразу примружив очі.

— Знову до мене прийшов, бачу, — протягнув старий з ледь чутною усмішкою. — Проблеми тебе сюди ведуть, як завжди.

— Та які там проблеми, дідусю! Приїхав поговорити, а от як для незрячого та ще й в темряві бачиш ти доволі добре. Чув, що ти тепер знаєш, хто й що в Одесі продає, — Данило ухильно усміхнувся, ставлячи руку в кишеню, звідки визирали кілька купюр.

Дід Остап усміхнувся вже ширше, почувши шелест грошей, що Данило навмисне витягував . Дід швидким рухом накрив руку Данила і відсунув купюри до себе.

— Ох, дорогенький, я вже сьогодні стомився від таких відвідувачів, — хмикнув дід. — Ти ж не перший, хто приходить із цим питанням. Троє за сьогодні, і всі від тих галюциногенів ледь ноги волочать. Одному з них наче привидівся якийсь древній чаклун у Карпатах, інший розказував, що з драконом бився. Але від одного… отой і справді знав, звідки ця травичка пішла. Тільки, сам знаєш, інформація — товар не з дешевих.

- Ох ти діду й інтригант,але от за що ти подобаєшся мені так це за те що із тобою надзвичайно просто.-  Данило, ховаючи усмішку, все-таки витягнув з кишені ще кілька купюр і простягнув їх Остапу.

— Ну, вже краще, вже краще, — дід погладив банкноти і нарешті сховав їх у кишеню свого потертого каптана. — Так от, хлопче, ця трава — з Карпат вона, точно тобі скажу. Та суть у тому що в траві практично немає нічого унікального. Чебрець та ромашка ,маже лободи туди ще всиплять, хе-хе, але от чарують її дуже добре . Хтось намагається захопити розум кожного і роздобути контроль. Кожен хто підсів на ці трави буде підкорятися чаклуну що їх зачарував. Скаже зарізати один одного – вони це зроблять взагалі не думаючи ні про що .Тому якщо не розібратися з цим найближчим часом у світі відбудуться великі  зміни і можливо не в кращу сторону .Більша частина Європи вже сидить на цих травах і нікому не ясно чого добивається чаклун.

— А про склад знаєш щось? — Данило знову смикнувся з місця, намагаючись не видати занепокоєння.

- Нажаль ні , мій любий друже , але от торговця на прізвисько кучерявий можеш розпитати. Він на привозі торгує різним…і чаями що тебе цікавлять теж .Принаймні всі троє стверджували що купували у нього

- Зрозумів тебе діду!

- А що за склад то ?

- Ох діду.Немає в мене більше грошей. Вимушений відкланятись. Гарного дня тобі та здоров’я побільше

- Ну як знаєш…-буркнув дід йому вслід

Данила не дивувало те що дід одразу завів потрібну тему. Цей чоловік може бачить майбутнє , а може просто достатньо кмітливий ,але знає багато всього і про всіх ,адже люди самі йому розповідають ,а той лиш запам’ятовує і потім за необхідну плату може продавати корисну інформацію комусь такому як Данило. Тому хто готовий платити за цінні деталі. А оскільки виникла така проблема у громадян то дід Остап просто чекав що хтось та й точно завітає

Чоловік же попрямував на привоз де змішалися запахи спецій, риби, овочів і чаю, створюючи неймовірний ароматичний коктейль. Серед торговців виділялися місцеві «знаменитості», які знали тут кожного покупця в обличчя і торгували вже не перший рік. Підходячи до рядів, Данило відразу відчув на собі кілька цікавих поглядів. Він почав з того, що підійшов до одного з чоловіків, який продавав сушені трави.