Розділ 17

Не моргаючи, дивлюся Оксані в очі, злість вирує, усвідомлюючи, що мене обманула найрідніша людина — моя сестра. Влад підіймається, похитуючись, навіть не дивлюся на нього, щоб гнів знову не затуманив мій розум.

— Лук'яне, дозволь мені все пояснити, просто послухай мене.

Сівши на диван, я дивився на них обох, чекаючи пояснень, мої руки були напружені, а погляд злісний.

— Ну, я чекаю пояснень, Оксано! — твердо заявив я. 

Вона сіла поруч зі мною, опускаючи погляд.

— Все почалося з того самого дня, коли ви з Ельвірою ходили до мене на прийоми, і одного дня пізно ввечері в мою квартиру подзвонили. Я відчинила, і переді мною стояв Максим. Я запитала, що йому потрібно, він сказав, що знає про те, що Ельвіра ходить до мене на прийоми, і сказав, щоб я поїхала з України і більше ніколи не поверталась, а якщо я б не зробила цього, він би убив мене. Тому я поїхала до Ізраїлю, сказавши тобі, що тут висока зарплата, однак я не працюю тут, я живу тут, щоб просто вижити.

Від її слів по тілу пробігаються мурашки, я так і знав, що до цього причетний він.

— Ну, а чому ви з мамою зіграли цю виставу про смерть Влада? Для чого?

— Мама про це не знає, — додала вона.

— Ми повинні були так вчинити, Лук'ян, тому що коли Максим…

— Не смійте називати його так, ви знаєте його справжнє ім'я! — гаркнув я.

— Тобто Стас зрозумів, що ти постійно з Ельвірою, захищаєш її. Він знайшов мене, увірвався в мою квартиру, загрожував, що якщо я не зроблю усе можливе, щоб ти поїхав з країни, він уб'є мене і Оксану. Я не міг ризикувати, тому підставив фальшиве вбивство, наче мене вбили, тому ти зараз тут.

Від цієї правди стає удвічі боляче, Ельвіра зараз в лапах того Стаса, який змінив ім'я, обличчя лише, щоб забрати її спадок. Хмикаю, в душі стає нестерпно боляче і гірко.

— Не розумію, як ви могли приховувати правду? Приїхав, Оксана зіграла виставу, що так страждає, а для чого це? Якби ти сказала мені одразу, я б щось вигадав, але тепер пізно.

Вони обоє мовчать, ховаючи погляди.

— Ми завтра вилітаємо в Україну і з поліцією їдемо до їхнього маєтку, я розповідаю Ельвірі правду, і цей Стас сяде за ґрати.

Ельвіра

На наступний день я намагалася вести себе, як умовно спокійно, щоб не видати, що пам’ять повернулася до мене, єдине, що турбувало мене, — це Лук'ян, як він там? Як Оксана. Сиджу на кухні, п’ючи каву, аж раптом на мої очі спав Макс, який стояв у дверному прорізі.

— Щось ти так змінилася, люба. Такою тихою стала, що з тобою?

Цього я і боялася, він почав щось підозрювати, я повинна була тримати себе в руках.

— Тобі здалося, просто багато думаю, немає з ким говорити, тому й тиха, — відмахуюсь тим, що перше спало на думку. 

Він недовірливо дивиться на мене, а після зник, немов туман. Видихаю з полегшенням, мені потрібно поводитися, як і раніше, і коли зі мною буде Лук'ян, розповісти йому усе і посадити цього Стаса за ґрати.

Лежу у своїй кімнаті, роздумуючи, як цей негідник зміг змінити своє обличчя, напевно, вкрав гроші з мого закладу і зробив собі операцію. Я відчувала: за цією маскою ховався Стас, це точно був він. Мої думки перериває Таня, заходячи до кімнати, її погляд був спрямований на мене. Вона виглядала мене.

— Що? — запитала я.

— Вам щось, можливо, потрібно? — Вона змусила свої вуста посміхнутись у награній посмішці.

— Ні, дякую!

Таня спокійно зникла з мого поля зору.

— Можливо, вона тут, щоб стежити за мною, — подумала я, перше, що спало на думку. Я знала, що буде важко прикидатися дурною, коли ти все згадала, однак я була повинна протриматися, що б не сталося.

Вночі прокидаюся від того, що хочу пити води, я здивувалась, коли Стаса, як на диво, не було в ліжку. Спускаюся сходами на перший поверх, повільно крокую до кухні. Раптом чую гуркіт на кухні, наче щось впало, з напруженням іду на звук і ледь не завмираю від побаченого. Стас цілував Таню, притиснувши її до стола, майже оголений.

— Якого біса?! — шок накриває мене.

Стас одразу, побачивши мене, відсторонився від Тані.

— Е… е… е, кохана, це не те, що ти зрозуміла. — Він намагається виправдатись, Таня взагалі мовчить.

— Не зрозуміла? Ти знущаєшся? Як ти посмів так вчинити зі мною? — підвищую тон.

Він намагається підійти, однак я відсторонююсь, розуміючи, що не можу мовчати.

— Все, Максим, годі грати виставу, настав час зняти маски брехні.

Його очі вилупились на мене, він не зрозумів, на що я натякаю.

— Ельвіро, ти про що, люба?

Опускаю погляд, легко сміючись, перш ніж врізати своїми словами прямо у серце.

— А про те, що я все згадала, Стас Букін.