Під лапою Вовка
ПРОЛОГ
«Рабів до раю не пускають»
(І. Сірко)
Він знову прокинувся в лісі. Навколо терпко пахло опалим листям, ліва рука відчувала щось вогке та липке, в обличчя дув прохолодний вітер. Тілу було холодно, кожна його частинка затерпла і нестерпно боліла. Горло пекло вогнем, нестерпно хотілось пити. Хоча б ковток води. Скільки він уже тут? Останнього разу це тривало майже добу. Він незграбно піднявся та поглянув на ліву руку.
Вона була в крові.
Знову.
Юнак застогнав та взявся витирати її об прижовклу осінню траву принишклого лісу. Шлунок раптово скрутило, він швидко обперся об дерево та вивернув вміст прямо собі на ноги. Чи зможе він колись керувати своїм станом? Чи зможе не втрачати себе щоразу як Місяць дійде свого піку?
Сьогодні він не знав відповідей на свої питання, проте пам’ятав слова старого Крива: «Одного разу, Іване, ти зрозумієш як влаштований сей світ і станеш видатною людиною. Тобі так судилося.»
#4 в Історичний роман
#723 в Любовні романи
#13 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 14.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
