Глава 9. Геловін

Глава 9. Геловін

Наближався Геловін. Попри поширену думку, Гебріел взагалі не любив це свято. Здебільшого тому, що його дитинство прийшлося на період зародження святкування Дня всіх святих в Америці, яка тоді ще була англійськими колоніями, що повертало його до того життя, яке він не хотів пам’ятати. Щороку цей день пробуджував спогади про Генрі та забутий дім. Вони з братом любили після домашнього свята врожаю ганяти плантаціями і лякати рабів. Якось вони налетіли на стару няньку Ненні, й та, заверещавши від жаху, поквапилася здати негідників батькові, аби вони отримали заслужене покарання. І якщо Генрі всього лише відсидів зачинений у своїй кімнаті, що для нього не було таким вже й суворим випробуванням, під час якого він залюбки вправлявся у чистописанні, то Гебріел отримав по повній і був позбавлений радості їздити верхи протягом місяця. Для волелюбного хлопчини це було рівнозначно смерті. Відтоді й аж до цього дня 1998 року він не любив Геловін і волів проводити його у тій країні, де той не перетворювався на захід національного масштабу.  

Однак Ліліан чекала свята з нетерпінням, пов’язаним, як підозрював Гебріел, з певною дівочою симпатією на ім’я Енді Селтон. Як виявилося, вони з Енді потрапили цього року не лише в одну школу, але й в один клас, і з урахуванням сусідства, не могли не потоваришувати. Перша шкільна прив’язаність. “Як зворушливо!” – іронічно думав вампір, не втрачаючи нагоди пожартувати над хлопчиною, коли той з палаючими щоками проводжав Лілі додому. Сердита дівчинка, щоб помститися, силоміць примусила Гебріела допомагати їй прикрашати будинок. Цілий ранок стояла над душею, вимагаючи вирізати як мінімум десять ліхтарів Джека, обов’язково з різними пиками, по одному у кожну кімнату, решта – на ґанок. По обіді вони готували яблучну карамель і яблучні іриски, кенді-корни і кенді-пампкіни, запасалися усілякими солодощами. Єдине, до чого Гебріела не допустили – вибір вбрання, через що вампір навіть відчув себе дещо ображеним. Сукню Ліліан пішла купувати з міс Девіс, з викликом заявивши, що готує сюрприз для Гейба. Сюрпризи Андервуд не любив, але дві змовницькі представниці прекрасної статі не залишили йому вибору. Намагатися переконати Ліліан, якщо вона щось замислила, було справою заздалегідь програшною й даремною втратою часу, бо дівчинка завжди стояла на своєму до кінця. У такі моменти Гебріел сумнівався у відсутності кревного зв’язку між ними.

Зачинивши двері перед черговою зграйкою маленьких прохачів, господар будинку подумав, що якщо ще раз почує: “Цукерки або смерть”, то насуне їм на голови гарбузи. Щось зарано сьогодні почали ходити будинками усілякі відмочки, зайчики, феї, навіть кілька Елвісів не більше метра заввишки, інша нечисть і, що найбільше веселило Гебріела, вампіри на будь-який колір і смак. Усі ці пафосні плащі й мертвенно-бліді обличчя у стилі Дракули, накладні клики й вимащені у вишневому сиропі підборіддя викликали у нього бажання зареготати. Знали б вони, який вигляд насправді мають вампіри і навіть живуть по сусідству, обходили б цей будинок десятою дорогою. На щастя, серед дітей ночі – до чого ж патетично звучить! – не прийнято афішувати своє існування, аби не стати предметом полювання й експериментів. Та й створіннями ночі зробили їх людські міфи та легенди. 

З настанням сутінок справжній вампір запалив різнокольорові вогні, розвішані навколо будинку, увімкнув "This Is Halloween" Денні Ельфмана для повного занурення в атмосферу, налив собі віскі й, чекаючи на Ліліан, почав клацати пультом. Близько години тому дівчинка із загадковим виразом зникла у своїй кімнаті разом з нянею, напевно, готуючи обіцяний сюрприз. Міс Лінда Девіс теж збиралася вбратися у карнавальний костюм для свого наймача. Насправді Гебріелу було байдуже, який вигляд має няня Ліліан, але інколи він з нею непогано проводив час. Дівчина виявилася не студенткою, а випускницею якогось убогого коледжу, і їй настільки сподобалося працювати на містера  Андервуда, що вона й не думала шукати інше місце. Крім того, веснянкувата рудоволоска зі скромними манерами ніби кидала виклик своєю невинністю, і Гебріел, який останнім часом доволі рідко заводив тісні стосунки з жінками, вважав ледь не справою честі для себе звабити недоторку. Фортеця пала буквально через тиждень і після того періодично тішила черговими поразками й улюбленою третьою негативною.

По телевізору того вечора показували "Інтерв’ю з вампіром", один з небагатох фільмів на цю тему, які подобалися Гебріелу. Більш за все приваблював Лестат. Він нагадував наставницю Андервуда, давню вампірку Антею, родом з Греції, яка любила підкреслювати свій божественний статус, а понад те вчила насолоджуватися життям і кров’ю, знаходити задоволення у звичному й необхідному процесі харчування. До знайомства з нею його печальний вампірський шлях був низкою збайдужіння і внутрішнього відторгнення власної натури. Ця розумна й зухвала жінка допомогла прийняти себе у новій якості, припинити звинувачувати за смерті, які червоною ниткою тяглися крізь роки його вічності, запалила усмішку й блиск у холодних очах, пробудила смак до яскравого, сповненого насолодою життя. Цікаво, що вона зараз сказала би, побачивши його в образі поважного татуся? Напевно, засміялася б в обличчя й покрутила пальцем у скроні. Ще кілька років тому він мав би аналогічну реакцію. Але сьогодні, розмішуючи у каструльці яблучний сироп, Гебріел зрозумів, що дехто посів непохитне місце в його мертвому серці. Що зовсім, якщо не брати до уваги глобальну абсурдність ситуації, не здавалося таким вже божевіллям.

Спостерігаючи за маленькою Клавдією на екрані телевізора, навіки застиглою у дитячих формах, вампір подумав про Ліліан. Ні, він не зміг би так вчинити, навіть якби від цього залежала доля всього людства. Його самого перетворили практично проти волі, й нікому він не бажав такої участі. Вчинка Лестата Гебріел не розумів. Немає сенсу тримати біля себе того, хто не хоче бути поруч, які б почуття при цьому не володіли тобою. При умілому підході у вампірів у запасі вічність, завжди можна знайти однодумця або просто людину до смаку. Хоча, якщо вже бути відвертим, з усіх відомих йому представників виду лише одиницям вдалося знайти свою справжню пару. Досі Андервуд плекав думку, що його супутницею судилося стати Каміллі, але дедалі…