Глава 7. Що приховують кручі

Андрій Первозваний самотньо сидів на крутих берегах і вдивлявся в краєвиди. Над його головою аж до самісіньких Небес йшов енергетичний стовп золотисто-небесного кольору. Небо було завжди відкрито над головою Апостола Андрія. Він мав прямий зв’язок з Небесами цим каналом і бачив всю історію з сивих давен та майбутнє народу, до якого його послав Вчитель. Першого з покликаних на землі покликаних. Це була – Скитська Імперія. Країна з родючими ґрунтами та багатими пасовиськами, що омивається Скитським морем на Півночі аж до річок Істер та Рейн на Захід; морями Понт Евксін та Меотіс та Півдні, аж до річок та Тирас та Гіпаніс; Хвалинським морем на Сході до річок Танаїс та Аракс. Діти Борисфена, що народилися тут над Борисфеном, і тут розкинулися як народ, утворили свою державу з назвою Скитія. Земля до якої Андрій довго йшов і про яку так багато чув перевершила його очікування. Він сидів і милувався, відпочиваючи з далекої дороги.

Пан Іван добре знав ці пагорби Дніпра в Києві, бо часто приїздив сюди на екскурсії зі своєї Вінницької області. Але зараз вони мали первозданний вигляд, будучи ще не займаними. Пан Іван вже давно примітив Андрія, якого видавав енергетичний потік над головою, схожий на німб, але вирішив до пори не турбувати. Але згодом підійшов ближче і присів поряд.   

В низині місцевості розкинулось місто, яке заселяли декілька племен. Перш за все це були теслярі, які звалися тисагети. Племена будинів, що будували цегляні будиночки. Поляни, що працювали в полях. Та масагети – рибалки, які рибалили в багатьох річках навколо міста.

- Славетний народ з величавою історію та славетною долею, - нарешті обмовився Андрій, дивлячись на людей.

- Я також з цього роду, але погано знаю його історію – сказав пан Іван.

- Народ без власної історії, як дерево без власного коріння. Майбутні нові плоди народу, тримаються глибокого коріння свого минулого. Без коріння нема стовбуру та крони з гілками. Втрачена історія наче викорчуване з землі дерево.

- Мені дуже прикро. Розповіси, що ти знаєш про нас. І я закарбує це для нащадків, - з впевненістю в голосі додав Іван.

 - Вчитель послав своїх апостолів до біблійних народів. Які мають історичну вагу та вплив на тисячоліття до часів Його повернення, - відповів Андрій Первозваний.

- Невже ви говорите про українців? – перепитав Іван.

- Ви матимете понад 7 різних назв за всю свою сиву історія, і це одна з найостанніших.

- Я більше не буду перебивати, продовжуйте, - сказав Іван і почав із захопленням слухати.

- Родоначальником скитського народу і засновником держави є Цар Гет – син одного із найбільших та най войовничих племен скитського народу Гетів. Скитія заснована, як об’єднання з багатьох скитських племен, зокрема найвідоміші - Гети, Скити, Сармати, Гуни, Алани, Кіммерійці тощо із первісним демократичним устроєм. Один народ, що розмовляв однією мовою, мав спільне походження й однакові звичаї.

- Вибачте, не можу не спитати, якої мовою вони розмовляли? – ще раз перебив співрозмовника Іван.

- Ви й досі розмовляєте цією мовою, яка сягає глибини семи тисячоліть, спорідненою з Шумерською та Санскритом, створених Творцем для розділення первинної мови, - відповів Андрій.

- Невже в нас така велична історія? – знову перебив Андрія Іван.

- Ні Персидський цар Кир, для якого похід на скитів закінчилися трагічно, бо він був убитий масагетами, ні Персидський цар Дарій, який ганебно втік із Скитії, при цьому втративши майже половину своєї 700-тисячної армії нічого не могли заподіяти Скитській Імперії за її майже 1600 літню історію. Навіть Римська Імперія вважала Скитію, яка володіла майже половиною Азії і майже всією Центральною Європою, єдиним достойним супротивником на рівні з Карфагеном.

Медійський цар Кияксар доручив скитам навчати медійську молодь при його дворі скитської науки і скитської мови. Скити вчили молодь їздити верхи кіньми і стріляти стрілами з луків, скачуючи верхи, займатися полюванням на звірів і куховарити м’ясо для королівської кухні. Згодом, після внутрішньої ворожнечі Скити повністю розбили армію Кияксара, і вся Мала Азія була під владою скитів протягом 28 років.

Навіть потужна Єгипетська армія намагалась уникати прямого зіткнення зі Скіфами. Після розгрому і знищення армії Кияксара скити пішли в Єгипет. Єгипетський фараон Псамметих, дізнавшись про похід скитів, одразу вислав своїх послів назустріч скитам. Єгипетське посольство зустріло скитів у Палестині, запропонувало щедрий відкуп і просило укласти мир. Скити прийняли відкуп. Армія скитів повернулася із походу через Сирію і пройшла через місто Аскалон, не чинячи йому та населенню ніякої шкоди.

Євреї дуже добре знають свою історію і звичайно  про цей вчинок Скіфів, тому з повагою ставляться до вашого племені.

- Невже ми така древня цивілізація? – спитав пан Іван.

- Кіммерійці – одне з скитський племен – є прямими нащадками Ашкеназа, сина Гомера, внука Яфета, правнука Ноя, від яких пішла більшість народів Центральної Європи.

Іван сидів на пагорбі разом з Андрієм Первозваним і переосмислював все, що чув від нього. Перед його очима проносилися картини з давен, поставали образи скіфів та їх славетного минулого, до якого пряме відношення мав тепер і сам Іван. Йому здалось, наче велетенське дерево роду знову почало живитись із річки правди і кріпнути серед лісу народів планети. Він наче відчув, як рідина життя потекла стовбуром дерева до всіх гілок, де частиною одної з них був він сам. Осмислення того, що Отець Небесний веде літочислення українського народу і послав до нас першого учня Свого Сина, придавало впевненості в успішній долі всієї нації. Тепер Іван сидів і пишався своїм походженням, своєю мовою, і тим, що він був одним з обраних.