Глава 8. Історія молодшого брата

Іван нарешті зібрався з силами і вирішив розпитати про молодшого сина та дружину. Це питання мучило його з самого початку розмови, але ставити його він не наважувався. Історія, яку розповів старший син про своє життя, шокувала батька до глибини душі! «Але, якщо Микола впорався, - думав він, - то, можливо, і Дмитро зміг пробачити його».

Страх почути правду і батьківський щирий інтерес боролися в Іванові. Сам факт, що Дмитро не приїхав разом з братом вже багато про що говорив. Але пану Івану, який вже давно розкаявся за свої вчинки, хотілося вірити в Дмитра, на якого він особливо покладався в ті часи і бачив своїм спадкоємцем.

- Як справи у Дмитра та мами?

Микола глибоко зітхнув, подивився на папугу, потім перевів погляд собі під ноги, щось розшукуючи. Взяв зі столу філіжанку, зробив пару ковтків кави  і, не дивлячись на батька, відповів:

- Він сам тобі розповість при зустрічі.

- Розкажи все, як є. Благаю тебе.

Микола пильно розглядав кухоль, намагаючись в ньому щось знайти. Усім своїм виглядом він давав зрозуміти, що йому не хочеться навіть починати цю розмову. У повітрі повисла тиша і пауза затягнулася. Син збирався з думками, а батько наполегливо чекав, пильно дивлячись на старшого сина.

- Синку, я вже «розрахувався» за свої гріхи! Я несу хрест, який заслужив. Тобі не варто турбуватись за мене. Не залишай мені здогадок.

- Я знав, що мені доведеться говорити і про Дмитра. Для мене це не сюрприз, - відповів Микола, не відводячи очей від філіжанки, і продовжив, - просто ситуація з братом остаточно звела маму в могилу, і для мене вона поки залишається невирішеною.

Микола підвів голову і поставив каву на стіл. Подивився на батька і продовжив:

- Скоріше я сам не хочу про це згадувати, - сказав Микола, відкинувся на стільці, схрестивши руки на грудях і закинув ногу на ногу.

Знову настала тиша. Микола розглядав папугу, який важливо ходив кліткою, періодично поглядаючи на співрозмовників. Іван дивився перед собою, спираючись руками на стіл, і смикав в руках чайну ложечку.

Нарешті молодий чоловік перервав тишу. Він голосно промовив: «Добре!» і різко присунувся до столу. При цьому сильно ляснув себе долонями по колінах в знак своєї рішучості. Син випрямив спину, пильно глянув на батька і, поклавши розчепірені пальці обох рук на стіл, злегка нахиляючись вперед, сказав:

- Добре! Я розповім про Дмитра! Швидше про те, що з ним стало. Я спробую зробити свій професійний висновок.

Пан Іван поклав ложечку на стіл, схрестив пальці в замок, і обперся підборіддям на руки. Він приготувався уважно слухати, передчуваючи не зовсім приємну розповідь. Протягом всієї розповіді він сидів нерухомо, тільки іноді опускав голову, підпираючи лоб, але не розтискаючи пальці. Періодично він відкривав очі, дивився на стіл, потім знову закривав їх і уважно слухав.

Микола вибудував свою розповідь, намагаючись передати історію Дмитра від третьої особи, що додало їй ще більшого драматизму:

 - Явно виражений комплекс неповноцінності, з яким Дмитро не міг впоратися, штовхав його на пошуки себе. Жодне захоплення, де намагався себе знайти брат, не приносило йому задоволення. Не маючи внутрішнього стрижня, щоб десь втриматися надовго і, будучи, по суті, нездатним мотивувати себе самостійно, він став все більше звинувачувати інших у своїх невдачах. Він звик до того, щоб його штовхали, мотивували, чітко формували завдання, вимагали звіт і стежили за виконанням. Дмитро міг бути тільки хорошим виконавцем, але за умови, що хтось за нього думає і планує. Він не мав внутрішньої сили характеру, на якій міг би опертися.

Я помітив, що він мислить і поводиться, як раб феодальних часів. З одного боку, він повністю залежний від свого господаря, який «вкаже, що робити» і боїться проявити найменшу ініціативу, та й не здатний на це, тому що ініціатива вимагає відповідальності. А з іншого боку, ненавидить до свого господаря, тому що той постійно вимагає від нього працювати, жорстко контролює кожен крок і суворо стягує за проступки. Тому в ньому жеврів бунт проти батьківської влади і постійне невдоволення всім, щоб не зробив і не сказав батько. Він стримував себе тривалий час, намагаючись догодити і сподобатися, здобути прихильність і прийняття, але оскільки не зміг дотягнутися до високої планки вимог до себе, став противником будь-яких обмежень. А батько став для нього подразником і об'єктом обурення і ненависті. Тому Дмитро пустився у всі тяжкі, таким чином, демонструючи протест і бунт проти батьківської волі і батьківських правил життя. Роблячи все протилежно тому, що вчив тато, і заявляючи тим самим про свою незалежність і самостійність.

«Тепер не потрібно догоджати нікому, і можна робити все, що завгодно, - говорив він. – Якщо тобою все одно завжди залишаються незадоволені, навіщо тоді себе в чомусь обмежувати». І він напивався, балувався наркотиками, захоплювався дівчатами легкої поведінки, загравав з криміналом, і, в підсумку, опинився у в'язниці.

- Чому ж я всього цього не бачив? - запитав Іван швидше самого себе, і тим самим перебив розповідь старшого сина.

- Тому що ти був захоплений тільки собою! Ти взагалі нікого не бачив поруч! Тебе завжди займала тільки власна персона! - відповів Микола на репліку батька.

- Невже я був настільки сліпий, що не зміг розгледіти явні симптоми внутрішньої проблеми?