Під хвилями часу
Дармограй. Руель. Кобзар.
В глибинах шепоче твоє голосіння легень,
Поховане поміж заснулих овацій й побілених стін.
Воно заховалось в кімнаті минулих творінь -
Написане хором твоїх володінь у пів світлі життів.
Любов на плечах.
Незалежність в очах.
Дармограй!
Опініє стиха гуділо з трембіти прозрілого дня.
В душі загравали вишневі сади й соловей,
Тобі надсилаючи листи свобідних, блідих об'єднань.
Осяяння вічне.
Козацькії душі.
Кобзар!
Тобі променисті поеми сучасних перлин звідусіль.
Широкі шляхи. Поговорим тихесенько так?
Про втому й знедолених, вербові віти й Вкраїну в труді!
Химерний й старий!
Перебендя! Шевченко!
Руель!
Блукаєш, на кобзі виспівуєш. Серце зі словом ведеш.
Недоля жартує, епоха важка, мов слівце.
Небесних птахів сизокрилих, огорнеш під свій той ліризм.
Відредаговано: 29.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
