Зникли брудні композиції під променистими зорями,
Й сходи, немов божевільні втекли з-під доріг.
Роки сховали лихі Доріанські скривавлені образи,
Й ті гуморески стоптали тривоги дворів.
На задубілих тілах візерунки написаних промахів,
Що спопелили блакитні палати мети.
Люде кричало з шовкових верстатів анафемських урядів,
Й у голосах шепотілись пісочні хати.
Десь обертались позаду померлі нестримні почварики,
Й вили сплітаючи стенди руйнацій лихих;
Гучно горлали птахи й бузинові повічні сонатики,
В проклятих тінях сховався лихий водяник.
Зникнути прагнуть коханні прокляття розбивши історії,
Поміж світами здійнявши дуети вогнів.
Тільки ти гори танцюючи разом з зірками в теорії,
Не будь крихкими кімнатами Греїв без слів.
Відредаговано: 29.04.2024