Іноді світ повертається до меланхолії.
Іноді світ намагається взяти з собою сильвет.
Іноді начебто час зупиняється в злості.
Іноді плине торнадо штовхаючи шторма хребет.
В бої такому лише ілюзії постатей монстрів
Й злих чародіїв з дитячих мультфільмів, спотворених снами.
Лиш оксамитові руки й прозорії душі
Загублені в цьому химерному відділі з кар - ми .
Іноді хочемо плести лише течією.
Іноді в нас боротьба у пориві шалених вітрів.
Десь незатьмарений шлях обірветься в потоки.
Десь підготує пастки скориставшись неділею волі…
Згодом з дощами, або ж яснооким світанком,
Біля тераси зустрінемось ми огорнувшися сном.
В епілозі яса усміхнувшися зоряним,
Будем шепотіти нечутно балаканки в комір, без ком…
Іноді в полі начебто сонливі цвітіння одні.
Іноді ми укривалися ковдрою світів уві сні.
Іноді кригою втому вкривали, шукаючи ні.
Іноді в серці шукали єдині слова крижані.
Відредаговано: 29.04.2024