Під хвилями часу
Пекельні кордони
Те передвічне яса огорнулось чорнилом пекельної страти,
І світило зійшло пліч-о-пліч з прелюдським безголов'ям.
Ланцюги голосили вдягаючи душі безсмертних,
А передвісні лихі буревії дитину укрили сльозами.
У перехожих сліди скам'яніли. Серце кричало від болю.
Тих огортало крилатим щитом в діалозі думок,
Тих джерело й кілометри одного старого з листком,
Що шепотівся в ранкових зупинках з провісником доброї волі.
"Все ж неспроможних одразу вбивають" кричали кублом однобокі,
Та бурштинові стрілці іржавілих утомлених ран,
Течіями співаючи в полі пісень посилали —
Нам бистрокрилі надії, загублених сонних героїв безодні.
Відредаговано: 29.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
