Під хвилями часу

Кохані квіти

Кохай тендітну й отруйну мене, кохай як ніколи,
Цілуй ті мої сонцеокі вуста.
Лікуй, непомітно лікуй ті страждання квітками,
Не спали мене в бунтівничості дна.

Дивитимусь пристрасно в очі твої недолюблені
Й в саду в них садитиму приморозки.
Відкрий, непомітно відкрий ти мені ті барвистості,
Не зникни у невидності пам’ятки.

З тобою ми мовбито виходців розвіяні води,
Що встрілись у стінах гучної темінь;
На висохлих й згублених нив виростали ті стомлені
Писемні спектаклі полярних птахів.

Анета

Подобається

#950 в Різне
#197 в Поезія

У тексті є: вірші про те що на душі, філософська лірика, кохання

Відредаговано: 29.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись