Ліс тихо дрімав, розкинувши гіллясті крони. Небо вкрило його невагомими фігурними крижинками, що дивовижним чином створили собою пухку білосніжну ковдру.
У цьому царстві зимової дрімоти знайшли притулок таємничі істоти. Ось, під старою-престарою сосною з товстим гіллястим стовбуром притаївся лісовик. Він також дрімає. Ніщо не турбує його сон цього дня. А он, між соковитих гілочок молодої сосни легко пурхають хухи, граючись та сміючись, немов кришталеві дзвіночки. Далі, серед гурту струнких берізок можна розгледіти долю. Вона стоїть спокійна і горда, милуючись сонячними зайчиками, що пустують серед трав, укритих снігом.