Ви створюєте світ і живих людей, що мають почуття і тіло. Ви не створюєте роботів, що діють за програмою, виконуючи ваші забаганки чи роботу. Ви створюєте істот, подібних до себе. Отже, ви даєте їм волю і свободу. Це нагорода для них. І покарання. Покарання, бо то є велика відповідальність. Для Творця - то теж покарання. Дарувавши свободу вибору, Він має змиритися з наслідками. І щомиті слухати нарікання своїх творінь за наслідки дарованої їм волі. Врешті Творець готовий спокутувати все це, бути приниженим, зрадженим і вбитим, щоб принести Себе в жертву заради створених ним людей. Але століттями вони продовжуватимуть питати, чому помирають діти, чому палають пожежі, чому, чому, чому, чому... Мені здається, що Творець - найнещасніший у всьому всесвіті. Проживати оце все вічно... Вічно! Справді вічно. Як? Хіба Богу не потрібна розрада?
Мабуть, щасливі миті людей - це те, що врівноважує страждання.