Під дощем можна гуляти

Кришталевий палац

Ми будували кришталевий палац з частинок веселкової мозаїки. Ми обирали найдовершеніші форми, найтонші деталі, комбінували чарівні кольори. В скляних стінах весело гралися сонячні промені, наповнюючи блиском і світлом палац. Повітряними коридорами блукав вітер, створюючи там прекрасну музику. З кожним днем палац ставав вищим і музика звучала сильніше, повніше. Світло, тіні, повітря, як різні грані одного цілого, - поєднувались у гармонії нашого творіння.

Вночі палац огортала пітьма. Музика звучала тоді надривно і тужливо, пронизуючи прозорі стіни болючими спогадами. Часом навкруги вирували зливи і блискавки, норовливі потоки проносились його коридорами, рвучись у найзатишніші кімнати. Та сонце поверталось ранком і ось вже палац оточили перші несміливі пагони. Потім розквітали квіти, даруючи кришталевим частинкам палацу нових барв і соковитості. Містерія творіння могла би продовжуватись вічно, втілюючи в палаці всі наші фантазії.

Чи варто казати, що ми відчули, коли вирішили зруйнувати свій палац? Коли оглушливим дзвоном битого скла рухнули всі стіни крихкого кришталевого палацу. Коли кожен осколок пронизав наші серця. Коли вся музика, кожен аккорд одночасно розривав слух оглушливим громом невимовного болю.

Dzhoanna Vladi

Подобається

#743 в Різне
#1066 в Сучасна проза

У тексті є: любов, дощ, насолода життям

Відредаговано: 27.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись