Свічки на торті ще тремтіли в легкому подиху вітру з відчиненого балкона, а за вікном нічне місто мерехтіло тисячами вогнів. Усередині кімнати панувала тепла атмосфера — сміх, тихі розмови, шелест подарункової обгортки, дзвін келихів.
Аліна стояла в центрі, ніби все світло цього вечора належало тільки їй. Подруги жартували, розповідали смішні історії з минулого, і кожна хвилина була наповнена щирістю. Феш, як завжди, була поруч — іноді ловила її погляд і непомітно підморгувала, наче нагадуючи: “Ти сьогодні — королева”.
Коли всі сіли за стіл, хтось увімкнув тиху музику, і простір наповнився ніжними акордами. Вино розливалося по келихах, а шматочки торта розходилися так швидко, наче в ньому був секрет щастя.
Пізніше вони вийшли на балкон. Над містом висів величезний місяць, а десь далеко чувся гул машин. Феш обійняла Аліну ззаду, поклала підборіддя їй на плече й тихо сказала:
— Запам’ятай цей вечір. Бо він — початок чогось більшого.
Аліна заплющила очі, вдихаючи аромат нічного повітря, і відчула, що в цю мить її життя справді змінюється. Не гучно, не раптово — а тихо, як сходять перші зорі.
Відредаговано: 16.08.2025