Звук клавіатури і приглушене гудіння кондиціонера були єдиними свідками їхньої зустрічі. В офісі панувала сувора дисципліна: чіткі графіки, строгі костюми, жодних зайвих слів. Але в цю мить правила відступили.
Він, високий і стрункий, у бездоганному костюмі, під яким вибивався яскравий акцент — рожевий піджак, нахилився ближче. Його рука ледь торкнулася її голови, ніби боячись порушити крихкий простір довіри. У цьому жесті було більше ніж просто турбота — це була неприхована ніжність, замаскована під буденність.
Вона, у білій блузці та рожевій спідниці, підняла на нього очі. Її погляд був тихою розмовою без слів: повага, довіра… і щось глибше, небезпечніше — почуття, яке виходило за рамки будь-яких корпоративних правил.
Можливо, це був лише короткий момент, який не мав продовження. Можливо, у його дотику ховалася обіцянка: “Я завжди буду на твоєму боці”. Але обидва знали — ця мить уже змінила все.
В офісі хтось міг зайти будь-якої секунди, та їм було байдуже. Діловий світ навколо продовжував свій холодний ритм, але між ними в цей час народжувалася тепла, тиха історія, яку вони берегли від чужих очей.
Відредаговано: 16.08.2025