Розділ 14

Двері розчинилися різким рухом, і в отвір увірвався холод нічного вітру. На порозі стояв високий чоловік у темному пальті, з поглядом, від якого навіть найсміливіші відчували б тривогу. В руках він тримав конверт, заплямований чимось темним, схожим на засохлу кров.

— Ти маєш 24 години, — його голос був рівним, але в ньому чулася загроза, — інакше ми заберемо те, що для тебе найцінніше.

Аліна, яка визирнула з-за його спини, зустріла чужий погляд — і відчула, як холодний страх прокотився її тілом.

Фешіар, не зводячи очей з незнайомця, взяв конверт, але не відкрив його.
— Передай своєму шефу: я сам знайду його раніше, ніж він знайде нас, — промовив він тихо, але так, що кожне слово було наче обіцянка смерті.

Чоловік ледь посміхнувся і зник у темряві, залишивши після себе відчуття, що ніч раптово стала набагато небезпечнішою.

— Феш… — тихо вимовила Аліна, коли він зачинив двері. — Хто це був?

Він поглянув на неї так, ніби вирішував, чи варто говорити правду.
— Минуле. І воно щойно повернулося.

Фешіар повільно поклав конверт на стіл, наче боявся, що навіть дотик може активувати приховану пастку. Кілька секунд він мовчки дивився на нього, поки Аліна, не витримавши, не зробила крок уперед.

— Відкрий… я мушу знати, — її голос тремтів, але в очах була впертість.

Він важко зітхнув і, витягнувши ніж із внутрішньої кишені, акуратно розрізав край. Зсередини випала фотографія.

Аліна завмерла. На знімку — вона, спляча у власній квартирі. Зроблено з такої близької відстані, що навіть на фото можна було розрізнити, як її волосся розсипалося по подушці.

— Це… сьогодні вночі, — прошепотіла вона.

Феш дістав другий аркуш — стару вирізку з газети, де було фото молодої жінки, дуже схожої на Аліну, і заголовок: "Жорстоке вбивство в центрі міста. Вбивця не знайдений".

— Це вона… моя сестра, — голос Феша став глухим і жорстким. — І той, хто це зробив, повернувся.

Він стиснув конверт у кулаці так, що папір зім’явся.
— І тепер він грається з нами.

Аліна зробила крок ближче і торкнулася його руки.
— Тоді ми знайдемо його першими. Разом.

Їхні погляди зустрілися, і вперше за довгий час Фешіар дозволив собі коротку, але справжню усмішку.