Розділ 5

Наступного ранку Аліна увійшла в офіс, намагаючись виглядати спокійно. У сумочці лежала чорна картка — вона ще вчора вирішила не викидати її, але не знала чому.

Левандовський сидів за столом і переглядав якісь документи. Він підняв погляд, і цього разу в його очах не було холодної байдужості — лише уважний, майже різкий приціл.

— Хто з моїх гостей до тебе вчора підходив? — запитав він так, наче вже знав відповідь.

Аліна спробувала вдавати здивування:
— Ви про що?

— Про чорний Mercedes, — уточнив він, і куточок його губ ледь сіпнувся. — Той, що зупинився біля твого будинку.

Вона відчула, як у грудях щось холоне.
— Ви стежите за мною?

— Я захищаю своїх людей, — сухо відповів він. — А від Андрія Ковальчука тебе треба захищати вдвічі сильніше.

Він підвівся, підійшов ближче й сказав тихіше:
— Якщо він знову до тебе підійде — телефонуй мені одразу. Не сперечайся, просто зроби.

Аліна кивнула, але в її голові звучала лише одна думка:
Тепер я офіційно в центрі гри, правила якої ще не знаю.

Хочеш, щоб у Розділі 7 Левандовський уже перевірив її, доручивши завдання, яке може бути небезпечним?

Ви сказали:

Продовж розділ 6

Програма ChatGPT сказала:

Добре, додамо продовження Розділу 6, щоб сцена стала ще гострішою.

Левандовський повернувся за стіл, але вже не відкрив папки — він дивився прямо на неї.

— Сідай, — наказав він, і в його голосі не було місця для заперечень.

Аліна обережно опустилася у крісло.

— Андрій Ковальчук — не просто друг дитинства, — почав він. — Це людина, яка звикла отримувати все, що хоче. Гроші, контракти… і людей.

— Мені не цікаво, що він… — почала вона, але він перебив:

— Це має бути цікаво. Бо якщо ти випадково опинишся в його руках, вибратися буде дуже складно.

Аліна відчула, як її плечі напружилися.
— Ви зараз лякаєте мене чи попереджаєте?

Він нахилився вперед, опершись ліктями на стіл:
— І те, і інше.

В офісі запала тиша, яку порушував лише звук кондиціонера. Левандовський дістав з шухляди аркуш із кількома адресами.

— Після обіду поїдеш сюди, — сказав він, поклавши папір перед нею. — Там зустрінеш мого партнера. Ти не питатимеш, що це за справа. І ти не залишиш жодних слідів.

— Це… небезпечно? — тихо запитала вона.

— Це — тест, — відповів він, і в його очах блиснуло щось, що змусило її зрозуміти: відмовитися вже не можна.