Частина 29. Пожежа

Ми сиділи у готелі вже тиждень. Джай наказав залягти на дно, нас шукали і повернення на базу нічим хорошим поки що не закінчиться. Руслан же роздавав вказівки з тренувань, тож ми щоранку бігали по двадцять кілометрів пляжем, попутно штовхаючи один одного у воду, після чого на відстані від цивілізації тренували бій на піску, в джунглях і на скелястих берегах.

Повертаючись після тренування в готель, ми бігли берегом і раптом побачили стовп диму. Прискорившись ми побачили, що горить наш готель, а саме те крило, де ми жили.

— Кіро, ти всередину. Виведи людей і забери спорядження. - скомандував Джаред і я ривком влетіла у вікно другого поверху, трансформуючись у фенікса. - Хлопці, допомагайте Кірі, до вогню не підходити. Потрібно загасити пожежу.

Влетівши в будинок я рвонула до наших кімнат. Моє тіло вкрилося багряно-чорною лускою, стійкою до вогню, а легені були стійкі до диму та смогу. За пару хвилин зібравши всі наші цінні речі, зброю та екіпірування я викинула їх у вікно, де сумки відразу підхопили хлопці. Почувши крики, я вибігла в коридор і побігла на звук. Люди ховалися у ванних, на сходах аварійних виходів та підсобках. Безглуздо. Рухаючись швидко, немов тінь, я хапала людей і виводила їх до головного входу та вікон, під якими чекали бійці пазурів Дракона.

Почувши гуркіт і лайку я рвонула до вікна і побачила що Пазурі Дракона вступили в бій з іншими найманцями. Швидко зістрибнувши з вікна і приземлившись на голову одного з нападників, я вступила в бій.

Розібравшись з ворогами ми, не промовивши жодного слова, побігли з нашими речами до глайдера, який сховали біля скель на відстані від готелю.

Застрибнувши в корабель, ми швидко стартували і полетіли подалі від цього місця.

Усі мовчки сиділи у загальній каюті, занурені у свої думки. Коли Рексар поставив корабель на автопілот і увійшов до каюти, всі глянули на нього.

— Як вони нас знайшли? - запитала я.

— Нас нас висить замовлення. Не лише на тобі. - він помітив мій винуватий погляд. - Всі ми під прицілом і багато хто хоче знайти нас і вбити.

— Це через той комплекс, де нас тримали? - спитав Джаред.

— І через нього також. Джай сказав що надійшло кілька замовлень на наш загін. - відповів Рексар

— Куди ми летимо? - запитала я.

— До мене, в Гімалаї. - відповів він, глянувши на мене.

— Все ж таки з мамою познайомиш? - сміючись запитала я. - Рексар, ти надто серйозно сприйняв мої слова про "до весілля ні-ні". - я вийшла з каюти і пішла перевіряти спорядження, залишивши хлопців самих.

— Рексар, якого біса?! - схопився Майк. - Яке, до дідька, весілля і знайомство з матір'ю?! Ми начебто про все домовилися! Кіра не дістається нікому з нас!

— Ти що, Кіру перший день знаєш? - відповів Рексар з усмішкою. - Ми летимо до Гімалаїв щоб залягти на дно, а не бенкети влаштовувати. Потрібно сховати Кіру.

— Ти ж сказав, що замовлення висить на всіх нас. – поправив його Лукас.

— Так, і не одне. - відповів Рексар. - Але мала нас переплюнула.

— Наскільки..? - приречено простогнав Джаред.

— У шість разів мінімум. - відповів Рексар і хлопці вилаялися.