Частина 27. Полишаємо базу

• Пазурі Дракона! – почули ми роздратований голос Джая.

Всі бійці на спаринг майданчиках зупинилися, а я скористалася нагодою і вдарила Рексара в живіт. Той недобро глянув на мене і зробив підсічку, поваливши на землю.

• Так, ви у відпустку все ще хочете? - гаркнув на нас Джай і ми з Рексаром швидко встали.
• Так сер! – сказали ми хором.
• Тоді швидко збирати речі, у вас п'ятнадцять хвилин. - скомандував він. - Рексар та Кіра, до мого кабінету!

Ми з Рексаром переглянулися, зістрибнули з рингу і побігли за Джаєм.

Зайшовши до кабінету слідом за Джаєм ми прикрили двері.

• Я так розумію, нас відпускають не по доброті душевній? - запитала я.
• У нас нова місія? - запитав Рексар.
• Ні. - відповів Джай нам обом і глянув на мене. - Сюди летить Хамід Амірхаді. Через п'ятнадцять хвилин вашого духу не повинно бути тут.

Я нервово проковтнула і глянула на Рексара. Вони з Джаєм знали ким був для мене Хамід і, хоч і не схвалювали, але все ж таки допомагали мені від нього ховатися.

• Звідки він дізнався? - запитала я у Джая.
• Поки не знаю. Шукаємо витік серед наших. - відповів чоловік. - Він запросив доступ на підліт до нашої території, тому часу у вас мало. Перечекайте цю бурю десь поодаль звідси. І Рексар. - він подивився на чоловіка. - Сховай нашу зачинщицю.
• Зрозумів. - кивнув Рексар.

Ми швидко вийшли з кабінету, і я побігла до своєї кімнати, а Рексар пішов за мною. Збираючи речі, зброю та екіпірування я пакувала все в рюкзак.

• Ти впевнена, що не хочеш просто зустрітися та поговорити з ним? - спитав Рексар, спираючись на одвірок дверей.
• Впевнена. - відповіла я, не дивлячись на нього.
• Але може він зрозумів би. Перестав би тебе переслідувати. – наполягав чоловік.
• Я не хочу, Рексар. - рикнула я і кинула рюкзак на плече.
• Не пам'ятаю, щоб ти тікала від проблем. - пробурчав чоловік, виходячи з кімнати.

• Рексар, він не проблема ... - похмуро сказала я, але думку не закінчила. Треба вшиватись

Далі ми йшли мовчки. Вийшовши в ангар ми побачили, як хлопці вже вантажили речі в наш глайдер і про щось говорили.

• Кіро, зізнайся, що ти вже накоїла, що нас у заслання відправляють? - сміючись, сказав Джаред.
• Що саме з того, що я накоїла, тебе цікавить? - з усмішкою запитала я і зайшла на корабель.

Швидко запустивши всі системи, я налаштувала режим невидимості, після чого підняла глайдер в повітря і пустила Майка за штурвал. Буквально за кілька хвилин під нами пронісся невеликий чорний глайдер у бік бази. Полегшено видихнувши, я пішла в загальну каюту до хлопців.