Розділ 8

Захар жестом руки запропонував Златі сісти у крісло, що стояло навпроти його робочого столу.

- Вип'єш кави чи чаю? Чи, можливо, чогось міцнішого? — запитав він.

- Нічого не буду, бо наша розмова буде короткою, — Злата подумки зосередилася на тому, що мала йому сказати. — Я хочу ще раз повторити: я нічого не розповідала Ірі. Їй справді хтось інший надіслав відео про твою зраду. А я… я навіть не знала, що Іра — твоя наречена.

- То ти приїхала, щоб знову виправдовуватися? — Захар сів на своє місце. — Невже не можеш нарешті заспокоїтися?

- А як мені заспокоїтися, коли ти почав здійснювати свої погрози? Але знай: у нашому салоні все нормально, все законно. Так що ті служби, які ти до нас посилаєш, даремно стараються. Нічого вони не знайдуть, ні за що їм зачепитися. Тобі не вдасться нас розорити, — Злата відчувала, що перебуває на межі втрати самоконтролю та вона трималася.

- Ото які в тебе справи, — спокійно, але з насмішкою в голосі відповів Захар. — Але правда в тому, що я нічого цього не робив. Не мав коли цим займатися. Я навіть не встиг з’ясувати хто ти й де тебе шукати. Та й не потрібно було… Все повертається бумерангом.

- Повторюю тобі, що це просто збіг обставин! Насправді ти сам винен у своїх бідах... То ти й справді нічого не робив? — перепитала вона недовірливо.

- Справді, — підтвердив Захар, відхилившись на спинку крісла. — Напевно, у вашому салоні все-таки є якісь порушення, якщо за нього взялися. Якщо ти нічого протизаконного не робила, то, можливо, вина на твоїй партнерці.. чи на партнерах... , бо я так зрозумів, що ти не єдина власниця салону.

- Сніжана теж не здатна на правопорушення, — сказала Злата, хоча в її голосі вже звучала невпевненість.

- Я можу допомогти… розв'язати ваші проблеми…

- Ти можеш допомогти? — здивувалася Злата. — Як? Точніше, навіщо це тобі?

- Скоріше, чому, — Захар усміхнувся, спостерігаючи, як вона розгубилася. — Якщо ми станемо коханцями, то… я можу бути дуже щедрим і допомагатиму вирішувати багато твоїх проблем.

- Яке нахабство! — вигукнула Злата, підхопившись із крісла. — Ти… ти… непорядна людина! Як ти взагалі міг подумати, що я на таке погоджуся?! На кого я схожа? Як ти наважився мені таке запропонувати? Ти… ти… нахаба!

- Ти мені подобаєшся. Ти запалюєш в мені бажання, — Захар теж підвівся та наблизився до неї. — Я впевнений, нам могло б бути добре разом. То як?

- Ніколи! — Злата стиснула кулаки. — Чуєш? Ніколи! На відміну від тебе, я порядна людина. І всі свої проблеми вирішуватиму самостійно.

Вона різко розвернулася й попрямувала до виходу. Та щойно відчинила двері, як побачила ту саму дівчину, з якою застала Захара в ліжку на вечірці.

- Інна? А ти чого тут? — Захару явно не сподобалося, що його коханка з’явилася саме зараз.

- Не встигла одна тебе послати, як ти вже до іншої залицяєшся? А про мене знову забув, — із досадою промовила Інна й грубо штовхнула Злату назад у кабінет. Злата ледь встояла, але втримала рівновагу. — Чим тебе ця хоч зачепила?

- Відійди! — крикнула Злата. — І можеш не хвилюватися, у мене з цим чоловіком абсолютно ніяких стосунків немає.

- А я не вірю! Я стільки зусиль потратила, щоб Ірка від нього відстала…

- Так це ти їй відео надіслала? — Захар почав дратуватися. Він підійшов до Інни, міцно взяв її за лікоть і відтягнув від дверей, після чого звернувся до Злати. - Проходь.

Злата буквально вилетіла з кабінету, але зупинилася, коли за її спиною зачинилися двері. Притулила долоню до серця, намагаючись хоч трохи вгамувати шалений стукіт, що лунав так гучно, ніби його могли почути всі, хто перебував в автосалоні. Глибоко видихнула, ніби заспокоїлася, але продовжувала стояти на місці. Їй раптом стало цікаво, про що Захар та Інна говоритимуть далі.

Водночас з цікавістю Злата відчула полегшення. Тепер Захар більше не буде її ні в чому звинувачувати. І не буде мстити. Хоча, як він і запевнив, навіть не встиг цим зайнятися, але, мабуть, все ж планував. Та це вже неважливо. Проблеми салону «Біла сукня» — не його рук справа. Та зараз Злата думала не про салон, а про те, що відбувається у кабінеті Захара. Вона зробила кілька кроків назад і майже притулилася спиною до дверей, прислухаючись до чужої розмови, подумки лаючи себе за цю слабкість.

- Не думав, що ти на таке здатна, — у голосі Захара чітко звучало розчарування. — Отже, встановила камери в кімнаті, наполягла, щоб ми саме туди пішли... Гадаю, Федорович тобі допомагав. Але чому? Твої інтриги я ще можу зрозуміти, а його...

- А, тому що ми коханці, — Інна своїм зізнанням здивувала не лише Захара, а і саму Злату. — Ось так, любий. Не тільки ти мене дурив, а й я тебе. Думаєш, мені подобалося, що ти хотів одружитися з Іркою, а спати — зі мною? Приховував свої плани щодо весілля, усе списуючи на зайнятість... Але Вася відкрив мені очі. Тож ти отримав те, на що заслуговуєш.

- Я зрозумів. Більше не хочу тебе бачити...

Злата різко відскочила від дверей, зрозумівши, що розмова закінчилася і зараз Інна вийде. Вона швидко рушила до виходу з автосалону, намагаючись опанувати себе.

«Оце інтриги... — подумала вона. — Не пощастило ж Захару: і наречену втратив, і коханку. Так йому й треба...»

- Як я можу таке йому бажати? — пошепки мовила сама до себе, дістаючи смартфон із сумочки, щоб викликати таксі. — На відміну від нього, я йому… співчуваю.

А чи згадає він тепер про неї? А може, вона ще й хоче, щоб він попросив у неї вибачення — за несправедливі звинувачення та за свою нахабну пропозицію? Чи не забагато вона хоче?

Раділа б уже й тому, що все з'ясувалося і більше не доведеться з ним перетинатися. Але чи справді це кінець? Чи залишить він її у спокої? Чи, може, ще щось вигадає... та знову в чомусь звинуватить...

- Які нісенітниці, — вирвалося у Злати вголос.

- Перепрошую, не розчув. Повторіть, будь ласка? — озвався таксист.

- Та ні, нічого, вибачте. Просто задумалася, емоції вголос, — відповіла вона, розгублено махнувши рукою.