29. Хто такий Факрух

«Даруйте світло і пітьма зникне»

(Еразм Ротердамський)

Після того як Ерік переконався що Мілані нічого не загрожує, він повернувся до Реснаса і збирався вже йти на пошуки Факруха. Про що й повідомив бога- дракона, але Реснас жестом зупинив його і почав збільшуватися в розмірах. Ось він став вже як замок ось виріс більше замка. При чому робив це він у своїй людській подобі. Досягнувши певної межі, а скоріше за все – прозорого купола, Реснас припинив збільшуватися і поглянув на замок. Ерік з завмиранням серця стежив за його діями. Він і не знав що дракони можуть так. Але скоріше за все це міг тільки Реснас і мабуть ще його нащадки, про яких Ерік не знав. Чомусь Королю на думку спали нащадки Реснаса, але він відмахнувся від цих думок.

– Що тільки в голову не лізе. – пробубнів під носа, а в наступний момент щось сталося. Реснас дихнув вогнем на замок. Замок зник, наче його й не було. Тільки в одному місті, там де мала б бути якась кімната, знайшлися двері в землі. Ерік розгублено кліпав віями:

– А…. Де… Мілана?

– Не переймайся. Я відправив її поки що в її світ, у той самий момент, звідки ви з Юлієм її забрали. Вона міцно спить і спатиме до того моменту поки все не владнається. Якщо ти переживаєш що хтось її розбудить, то навряд чи. Давай швидше це все закінчимо. – І Реснас, який вже набув попереднього вигляду підійшов до Еріка. Вдвох вони підійшли до дверцят в землі і Ерік потягнув за кільце. Ляда відчинилася і на Короля глянуло замурзане обличчя Мії, по щоках якої котилися сльози:

– Не вбивайте мене, це не я. Це все Факрух.

– Виходь! – суворо мовив Реснас. Мія вилізла зі сховку. Більше всередині нікого не було.

– А де ж монстр? – розгублено запитав Ерік. Тоді Реснас підійшов до сховку, став навколішки і засунув руку в отвір, який виднівся недалеко від ляди і витягнув… горобця. Але не сніжно білого, як Упс, а вугільно-чорного. Він підкинув горобця на долоні. Той злетів і з гучним звуком перетворився на зеленкуватого дракона, який виявися трішки більшим за горобця.

– Це хто? – спитав Ерік.

– Монстр. Головний монстр, якого ми знаємо, як Факруха. Той хто тисячі років тероризував населення Аркханзанбйорну, той хто винний у всіх бідах нашого народу. І мій рідний брат.

– Як?! – скрикнули Мія і Ерік в один голос і здивовано подивилися одне на одного.

– Дуже просто. Він мій брат - близнюк. Ми були нерозлучними. Любили одне одного, як і повинно бути. Ходили хвостиками одне за одним. Але одне не давало спокою Факруху – він був срібним, а я золотим. Чомусь це стало предметом заздрощів. Факрух вважав, що батьки люблять мене більше за нього, хоча, мабуть було навпаки. І ось одного разу Факрух захотів довести батькам, що він кращий і влаштував на турнірі перегони. Тоді ще у нас проводилися турніри. Переможець міг стати королем або отримати від попереднього короля в подарунок магічні здібності. Це зараз магічні здібності є у кожного дракона, а тоді не у всіх вони були. Так ось на цих перегонах, Факрух не помітив скелю і врізався в неї головою. Удар був такої сили, що голова сплющилася, але швидко прийшла до норми, дракон же все таки. Але при цьому пошкодився чомусь обмін речовин і Факрух став стрімко втрачати масу і за декілька днів став таким, яким ви його бачите. Тоді він засумував і намагався накласти на себе руки. Мій батько бувши королем Аркханзанбйорну створив цей світ і поселив тут Факруха, вливши трішки магічної сили. Саме ці документи побачив Упс у кабінеті Факруха. – попереджуючи одне з наступних запитань, пояснив Реснас. – І не дивись на мене так, я читаю все що відбувається в просторі.

– А як виявилося, що знання про Факруха були загублені? – запитав Ерік.

– Дуже просто. Знання виявилися засекреченими і зашифрованими в книгах, які всі знають як писання святого Реснаса. Навіть жерці не знають шифру. Та це нічого не значить.Тато й мама не витримали втрати молодшого сина, втрати того, ким він був і вирішили стати іншими істотами, схожими на людей і поселитися в іншому Всесвіті. Поки вони були живі, все йшло більш менш нормально. Але ті істоти, якими стали батьки, не живуть так довго, як дракони, на жаль. І коли багато тисяч років тому я відправився на їх поховання у той Всесвіт, почалися напади монстрів на Аркханзанбйорн. Я довго не міг зрозуміти звідки взялися ці дивні створіння, а коли зрозумів то пазли склалися. Мої здогадки співпали з прибуттям тебе і Юлія на Мірену.

Ерік тільки руками розвів, не знаючи що сказати.

– То виходить ви мій батечко? – заторохкотіла Мія. Їй, здається сподобалась ідея, що вона донька самого Реснаса, але дракон опустив її з небес на землю:

– Ні. Твої батьки Грейден і Ліза. Факрух придумав цю нісенітницю, щоб маніпулювати тобою.

– Але чому?

– Тому що побачив що ти слабка дівчинка, яка відчайдушно хоче щоб її любили, але не бажає сама любити.

– Але ж я кохаю…

– Кого? Юлія? Забудь про нього. У нього інший шлях. І вже точно ти його не кохаєш. Тобі подобалося тільки те що сам Король звернув на тебе увагу. Гріла думка що колись ти станеш королевою, але це не можливо. І крім того тепер Король не Юлій.

– А хто? – розгублено вимовила Мія. – І як таке можливо?

– Все можливо в цьому світі. Ось твій Король тепер. – І Реснас показав на Еріка. Мія переводила погляд від одного чоловіка на іншого і назад, намагаючись зрозуміти чи правда все це, чи ні, але так і не змогла.

– Ну що ж наша справа закінчена. – мовив Реснас. Все повернулося до природного порядку. Все стало так, як і має бути.

– Я нічого не розумію, якщо чесно. – зізнався Ерик.

– Ходімо я тобі поясню – І Реснас махнув рукою відкриваючи портал в Міреновий Гай.

– А ми? – Закричали в один голос Мія і Факрух.

– Ви з цього світу нікуди не виберетеся поки я не вирішу, що з вами обома робити. – Потім Реснас звернувся до Еріка: