27. Відкриття продовжуються

«Досвід – найкращий наставник»

(Овідій)

Мілані знову снився сон, який вона вже бачила. Вона бігла за монстром з пов’язкою на голові і вже пролізла в люк, в який провалився монстр, але коли очі звикли до темряви підвального приміщення, то монстра ніде не було. Мілана зазирала в усі кутки, але монстр десь дівся і вона ніяк не могла його знайти. І раптом все приміщення залило світло, яке різонуло по очах і почувся шелест. Мілана трішки злякалася і прокинулася. Вона пам’ятала той сон до найменших деталей. І шелест був дуже знайомий. Це був шелест драконячих крил, який невідомо як, почула Мілана. Вона визирнула в вікно і побачила, що брунатна в подобі дракона бавиться на траві у парку.  Намагаючись не порушувати таке дійство Королева відійшла від вікна, залишаючись непомітною ззовні.

– А вона вже не така й погана ця Мія – пробурмотіла собі під носа дівчина.

– Хто?! Що?! – прокинувся на подушці Упс. Він нічого не розумів і сонно дивився на Мілану. Його сніжно-біле пір’я настовбурчилося в усі боки.

– Ат, нічого. Спи ще. Рано. – Після цих слів Упс знову влігся на подушку, намагаючись заснути, але почувся тихенький стук в двері. Упсів сон як рукою зняло. Він знову скочив на ноги і подивився на Мілану. В свою чергу, Мілана подивилася на Упса, а потім не відводячи очей від горобця мовила:

– Так, ввійдіть.

Прочинилися двері і перевівши погляд з Упса на двері, Мілана побачила морду Гарда, який виставив всі свої діамантові зуби на огляд. Дівчина зрозуміла , що Гард посміхається, але насправді це було моторошне видовище. Мілана повела плечима як від холоду. Блакитний дракон це помітив і припинив посміхатися.

– Моя королево, сніданок готовий, володар Факрух запрошує вас розділити з ним його трапезу. – мовив Гард, але щось прогарчав ще. Мілана з подивом почула, що зрозуміла гарчання Гарда, як слова: «будь він неладний» і розсміялася.

– Добре Гарде, передай володарю Факруху, що ми приєднаємося, щойно я приведу себе до ладу. – і попереджуючи питання, сказала що їй не потрібні слуги та служанки для цього і що вони з Упсом будуть за півгодини.

– Так, моя королево. – мовив Гард і його пащека зникла в отворі дверей

Після цих слів, Мілана підійшла щоб прикрити двері, але Гард знову просунув голову:

– Ледь не забув сказати, що коли вийдете зі спальні, то прямуйте прямо по коридору до сьомої ніші зліва. Пройдете в нішу і йдіть далі, не звертаючи уваги на стіну. ЇЇ немає, то тільки ілюзія. Насправді там портал в тронну залу. Снідати Факрух побажав там. Тримайтеся Королево.

– Дякую Гарде. – кивнула Мілана. Коли блакитний дракон прибрав пащеку і пішов важко несучи своє тіло, по коридору, від покоїв Мілани, то дівчина прикрила щільно двері. Поглядом пошукала замок на них і не знайшовши розчаровано притулилася спиною до дверей, відчайдушно бажаючи, щоб щоб ніхто і ніколи їх не відчинив, щоб не довелося бачити осоружного Факруха, але подивившись на Упса, вона вловила німий подив в його очах. Він дивився за спину Мілани. Щось було не так. Рвучко повернувшись до дверей, дівчина здивувалася не менше за перекладача. Дверей більше не було, а була стіна така ж як і всюди в кімнаті і тільки яскраво жовтим світлом світилися обриси там, де колись були двері.

– Що? Що це таке? – Запитально поглянула на Упса Мілана. Той тільки знизав плечима, чим довів дівчину до сміху. Але відсміявшись Мілана подумала про те, як все ж таки вибратися з пастки. Вона намагалася подумки зв’язатися з Гардом. Той відгукнувся на диво швидко і запитав що сталося. Дівчина описала ситуацію, не розуміючи чому її ув’язнили посеред цієї «в’язниці». За мить прийшла відповідь від блакитного дракона. Знову з’явилося мінливе коло порталу і в ньому паща Гарта, яка, як знала вже Мілана, посміхалася.

– Королево, про що ви думали останнім, перед тим як двері перетворилися на це – і Гард кивнув на стіну, яка колись була дверима.

– Дай подумати – почала згадувати Мілана.

– Ви щось дуже сильно побажали?

– Так, я схотіла залишитися тут і нікуди не йти і щоб ці кляті двері більше ніхто не зміг відчинити. – сказала Мілана, а потім до її свідомості дійшло, що це зробила вона і обличчя дівчини осяяла посмішка.

– Так, я бачу, що ви зрозуміли, чому зникли двері. Ви – Королева і ваші сили ростуть. Ви набагато сильніші за будь якого дракона у Всесвіті, окрім Реснаса.

– Але чому?

– Тому що ви Королева. – з притиском мовив Гард. Другу частину правди він не хотів відкривати , тому що не знав напевне чи це насправді так. Але якщо це правда, то Королева є донькою Реснаса. Цього Факрух поки що не знає і не повинен дізнатися. Але Гард помилявся. Факрух знав це ще тоді, коли Мілана вперше з’явилася в його замку.

– Ну, добре, як мені повернути двері? – вже спокійніше запитала Мілана.

– Ваше бажання, все залежить тільки від нього. Спробуйте.

Мілана закрила очі, спробувала уявити двері, які вона пам’ятала. Розплющивши очі дівчина побачила, що як і раніше, двері знаходяться на своєму місці, а ще відчула що за спиною знову виросли крила і під нігтями почало чухатися і свербіти. Дівчина глянула на нігті, вони знову перетворилися на сліпуче-золоті кігті.

– Вона подивилася розгублено на Гарда в колі порталу .

– Це зайве Ваша Величносте. Приводьте себе до ладу а я попереджу Факруха що ви трішки затримаєтеся. – Мовив Гард і портал зник разом з Гардом

Мілана сіла на ліжко, поряд з Упсом, подивилася на нього і видихнула:

– Це що, я можу…. все?

– Ні не все. – зацвірінчав Упс – але багато. Ти, наприклад, можеш перетворити Факруха на того, хто він є насправді.

– Як? І чому ти мовчав раніше?

– Я намагався сказати, але хтось мене зачинив в шухляді і не випускав. – мовив Упс і промовисто подивився на Мілану. В дівчини розширилися зіниці. Вона ошелешено дивилася на Упса.

– Коли ти про це дізнався і чому мовчав?