26. Місія арахнідів

Після того як Реснас розповів про плани, то Атракс неголосно кахикнув привертаючи увагу до своєї персони. Всі повернулися до нього і три пари очей подивилися на нього. В цей час Алзіра стала поряд з чоловіком і шкіра обличчя в неї стала інтенсивного зеленого кольору. Було видно що дружина арахніда Атракса хвилюється.

– Розумієте ваше святейшество… – Атракс вжив титул Реснаса, яким його вже тисячі років ніхто не називав, тож Бог - дракон зрозумів що справа важлива і «перетворився» у слух.

– Кажи, друже. Ми тебе уважно слухаємо. – підбадьорив арахніда Реснас.

– Тут така справа. Ми погодилися допомогти принцам у порятунку Мілани. Але це тільки одна з наших місій в цій подорожі. Інша ж полягала в тому щоб знайти придатну планету для переселення нашого народу. Нам з дружиною прийшов час заводити потомство і багатьом з нашого народу теж, якщо ми не хочемо зникнути без сліду у часі і просторі. Багато століть ми стримувалися, але найближчим часом треба вивести потомство. Наші репродуктивні властивості вже згасають і скоро зовсім зникнуть. Тож ми просимо святого Реснаса віддати цю планету нам – арахнідам. Натомість ми обіцяємо піклуватися про всіх істот, які є тут. – при цих словах Юлій присвиснув і подивившись на Атракса запитав у нього:

– А чому ви не розмножувалися в Міреновому Гаю?

– Тому що нас і так дуже багато, а планета маленька і вона може не витримати нас і жерців.

Реснас задумливо подивився на арахніда, портім розсміявся і махнув рукою:

– Добре, хай буде по вашому. Але є одна умова. – він хитро примружився і по черзі подивився на Атракса і Алзіру, а потім на Еріка:

– Ви все ж таки допоможете серу Еріку в його нелегкій місії, а Юлій залишиться тут і буде приймати нових мешканців цієї планети. – Юлій розкрив був рота щоб щось сказати, але знову його закрив, зрозумівши що зараз зайві слова будуть недоречними. Потім Реснас жестом підізвав Атракса і відвівши того на значну відстань,озирнувся на Еріка. Ерік про щось розмовляв з Юлієм і не звертав на Реснаса з Атраксом уваги.

– Любий Атраксе я знаю, що ти відчуєш в Королеві мою кров. Я знаю це. – при цих словах у Атракса забилася жилка на скроні але він нічим не видав свого хвилювання. – Я тебе прошу не кажи Еріку нічого. Я сам скажу, коли прийде час.

– Добре. – Тільки й мовив Атракс. – але ж сер Ерік зможе це відчути й сам. – і арахнід запитально поглянув на Реснаса.

– Не зможе. Королева сильніша за нього і таємниця її народження недоступна для сера Еріка. – арахнід кивнув. Вчасно закінчити розмову то майже мистецтво. Щойно Атракс кивнув як підійшли Юлій з Еріком. В ту ж мить всі троє почали перетворюватися на драконів. Ерік і Юлій були супроти Реснаса, як горобці проти орла. Повністю перетворившись вони видихнули три вогняні кулі у сине небо. Кулі піднялися в небо і з’єдналися в одну велику. Велика вогняна куля повисіла якийсь час над драконами і почала підніматися все вище і вище, поки зовсім не зникла з очей. Вийшовши за межі атмосфери блакитної планети куля перетвориться на суміш флюїдів усіх трьох драконів і потім флюїди полетять до Каніаха, несучи послання про нагальність переселення народу арахнідів на інщу планету і вкажуть шлях майбутнім мандрівникам-павучкам серед зірок.

Після того як послання було відправлене, усі троє перетворилися знову на чоловіків і стомленно посміхнулися дивлячись один на одного і на Атракса з Алзірою. Такий процес, як відправлення поштових флюїдів забирав дуже багато сил. Звісно сили можна було зекономити, якби дракони пускали вогняні кулі, будучи в людському вигляді, але правила техніки безпеки вимагали спочатку звільнення внутрішнього дракона.  Вогонь міг впасти вниз на того хто його випустив і спопелити. В драконячій подобі мешканці Арханзанбйорну не боялися вогню. Гаряча стихія не могла зашкодити дракону.

Реснас запросив усіх на широку галявину, де можна було спочити і відновити сили. Запрошення прийняли тільки Юлій і Ерік, а Атракс і Алзіра стояли ні в сих ні в тих. Причому в Алзіри обличчя знову стало яскраво-зелене. Ерік зрозумів, що то у жінки еквівалент почервоніння. Щось пошепки сказавши Реснасу, Атракс взяв Алзіру за руку і пішов з нею до найближчого лісу. І чим дальші вони відходили від драконів тим більше пришвидшували кроки. Вже біля лісу ці двоє майже бігли поки не зникли за деревами. Через деякий час з того боку де зникли Алзіра і Атракс почувся голосний звук, який був схожий на удар велетенського кнута. Реснас посміхнувся одними очима. Ерік і Юлій перезирнулися, але за мить і вони посміхнулися, зрозумівши що це був за звук. Ще через деякий час з лісу вийшли два арахніда у своїй справжній подобі і попрямували до драконів. Наближаючись вони поступово набували людської подоби. Атракс і Алзіра підійшли до драконів вже людьми і Атракс мовив:

– Дякую, ваше святейшество за подарунок. Ми ніколи цього не забудемо. Ви завжди будете бажаним гостем у нас.

– Ви мене збираєтеся виселити з власної планети?

– Я не те хотів сказати – засоромився Атракс.

– Те що хотів те й сказав. – розсміявся Реснас. – Що ж схоже треба мені вже збиратися в дорогу. Я вас звільняю від обітниці даної принцам. Я сам допоможу серу Еріку, а ви залишайтеся тут і чекайте разом з сером Юлієм на свій народ. Вам це зараз потрібніше. – Потім Реснас звернувся до Еріка:

–  Ми можемо летіти? Чи досить в тебе сил для цього?

– Так досить. – мовив Ерік і не збрехав. Він відчував в цей час відповідальність за свою, тепер вже свою, Королеву і свою майбутню дружину. Сказати що відчув Ерік коли взнав що Мілана буде його, то не сказати нічого. Він був в такому захваті, що зрозумів що кохає цю колючку понад усе на світі.

Реснас і Ерік почали перетворення, але якщо Ерік за мить вже стояв у подобі дракона, то Реснас все ще вагався, щось обдумуючи. Тоді Ерік повернув пащеку до Реснаса і трішки рикнув, немов запитуючи. Реснас хотів щось сказати, очевидно Атраксу, тому що подивився на арахніда, але передумав і махнув рукою.