14. За стіною

«Істине те,що прекрасне»

(Олександр Довженко)

Навколо них шумів вітер. Ерік з Юлієм довго летіли. Залишивши замок, вони пролетіли усі сонячні галявини, ласкаві моря з білими пляжами і високі гори з димними серпанками над ними. Було красиво, але за багато століть дракони звикли до цього і вже навіть уваги не звертали. Тепер вони летіли над північчю планети, поступово наближаючись до порталу Межі світів. Тільки в королівській родині знали, що їхній світ не зовсім такий, яким здається. На кожній з трьох планет був портал, який вів на іншу планету. Це була четверта планета світу Аркханзанбйорн. Вона майже вся була покрита Міреновим Гаєм, за рідким виключенням. Вона так і звалася Міреновий Гай. Планета, як не дивно була пласкою і вкрита озоновим куполом. Коли, як і хто створив її, то вже було невідомо, але подейкують, що пращур Реснас це зробив, відвоювавши технологію у прибульців з іншого Всесвіту. То була остання війна з прибульцями і взагалі остання у світі Аркханзанбйорн. В цій війні переміг Реснас і уклав угоду з переможеними, що вони ніколи не поткнуться в цей світ. За технологією яку відвоював, Реснас створив планету, на якій поселив райдужних драконів і назвав їх жерцями. Подейкують що всі райдужні дракони були дітьми Реснасу. Потім у райдужних драконів народилися свої діти, але жоден з них не був райдужним. Поступово жерців ставало все менше і менше. Через декілька тисячоліть хтось з однокольорових драконів перетворився на райдужного. Це вважали простою мутацією, але через століття знову відбулося таке. Тоді вирішили що й це випадковість. І за декілька століть знову перетворення. Тоді науковці, маги і просто дракони, які цікавилися наукою, а не тільки магією, почали досліджувати цей феномен і виявилося що, райдужними драконами стають члени королівської родини і тільки ті, які відвідують відсталий світ, де немає магії. Вірніше вона там була. Дракони могли вільно знаходитися на планеті. Але потім сталася катастрофа. Планета притягнула уламок якогось космічного сміття. Цей уламок став обертатися навколо блакитної планети. Багато драконів загинули. Дехто повернувся на Аркханзанбйорн і несвідомо змінив колір на колір вищого порядку. Також з кольором змінилися і магічні властивості. Вони стали більш сильнішими. На планеті, яку зараз аборигени звуть Земля стали панувати двоногі істоти. Тендітні, слабкі, з малим терміном життя. Ті з драконів хто з якихось причин не зміг повернутися до Аркханзанбйорну, лишилися на Землі, маскуючись під земних істот і втративши дракон ячу подобу. Але нащадки могли повернутися до Аркханзанбйорну і виростити свого дракона. От тому й викрадали дракони дівчат з Землі, знаючи, що вони зможуть жити в світі Аркханзанбйорн.

Ось вже з а обрієм показався портал Межі світів. Ніхто зі світу драконів ніколи тут не бував, окрім представників королівських родин. Та й то не всі. Рауль бував тут маленьким хлопчиком, але з батьком. Флюїди батька захистили дитину при переході через портал, але Рауль пам’ятав відчуття тваринного жаху, яке охоплює дракона при переході через портал і побувавши один раз на Міреновому Гаю, він не зважився б вдруге пережите це. І не послав би до жерців Реснасу синів, якби не було такої необхідності.

Тепер же Юлій і Ерік невпинно наближалися до ледь мерехтливого порталу, який висів над розбурханим північним морем. Нижній кордон порталу був опущений в море і це створювало ілюзію величезної дзеркальної стіни, яка стирчить з моря в небо. Пожадливі хвилі облизували цю споруду, солоні бризки здіймалися над порталом, але вдаряючись відскакували назад і немов злісно пінилися від того що не вдалося проникнути за цю стіну.

Юлій і Ерік заворожено дивилися на портал. Вони бачили багато в своєму житті, але ніколи раніше не бували тут і не уявляли якими насправді колосальними об’ємами знань володів Реснас і його жерці. Дракони літали біля порталу, не наважуючись пролетіти за це велетенське дзеркало. Юлій був вражений ще більше за брата і подумки кляв долю, за якою народився на півгодини раніше за брата. Йому хотілося взнати таємницю цієї стіни і багато інших таємниць, які можна знайти по той бік порталу в священних рукописах жерців Реснасу. Йому хотілося стати жерцем. Він усвідомив це тільки тепер.

«Хоча б якийсь острівець був» подумки мовив Юлій до Еріка. «Мені треба подумати»

«Не видумуй брате» Ерік був повен рішучості. «Нічого з нами не станеться. Ми подолали такий шлях, який не кожному під силу. Навіть з драконів».

«Я не видумую. Король я чи ні. Хоча очевидно ти правий. І треба поспішати. Невідомо де Міа і якщо зникнення Мисливиці то її лап справа – треба поспішати. Бо я боюся, що Міа ще може утнути.»

«Ти перший» мовив Ерік.

«Чому я?» обурився Юлій.

«Ну ти ж король»

«Дами перші, сказав той хто боявся темряви» підколов Еріка Юлій.

«Я тебе зараз покусаю» і Ерік жартівливо вишкірився. За що отримав від розбурханого моря струю води прямо в пащу.

«Якщо буде чим» розсміявся Юлій. «Я бачу що тут не місце чварам. Здається портал побудований таким чином, що охороняє сам себе. Тож летімо» І Юлій перший влетів в стіну, відкинувши усі сумніви. Його приклад наслідував і Ерік. Стіна м’яко прийняла обох драконів, сплутавши крила і лапи. Ні Ерік ні Юлій не могли поворушитися. Та це було й не потрібно. Здавалося, що летять вони у безкінечному просторі незбагненно швидше ніж якби летіли на крилах. Зразу ж тваринний жах охопив обох, чоловіки відчули себе безпорадними, але поступово жах поступався місцем цікавості. Над ними проносилися галактики, міріади зірок, сонць, планет. Усі не схожі на їхній світ. Якщо в їхньому світі були тільки круглі планети, то перед очима миготіли планети різних форм. Були навіть планети у формі земних гантель. А що таке гантелі Ерік знав, бо прикипів серцем до Землі. Довго, дуже довго вони вдвох летіли, то гублячи одне одного з поля зору, то знову знаходячи очима знайомий силует, поки нарешті не винесло їх з глухим звуком, як наче луснула щільна плівка, у велетенське озеро. І якщо влітали Юлій і Ерік у стіну драконами то в озеро вони вилетіли у своїй чоловічій подобі. Біля порталу був невеличкий острівець на якому вже братів чекав зручний одяг