10. Чужа магія

«Потрібно переносити те, чого не можна уникнути»

(Мішель Монтень)

Після того як Мілана за допомогою королеви Шантайє прийшла до тями, вона скочила на ноги, сподіваючись розпитати королеву про цей дивний світ, оскільки зрозуміла, що вороття назад немає і їй прийдеться змиритися і вийти заміж за цього зарозумілого Юлія. Хоча Мілані і подобався більше Ерік, але так склалося, що сріблястий дракон не міг одружитися з нею. Що ж прийдеться пересилити себе. Мілана ще не знала, що може очікувати її після заміжжя і народження спадкоємців. Після того як лікар королівської родини вийшов, про щось пошептавшись з Шантайє, дівчина стала на ноги, але відчула слабість. Ноги трусилися. Шантайє підійшла до Мілани і поклавши руку на плече промовила:

– Відпочивай дівчинко. Ти ще слаба після недавньої втрати свідомості. Поспішати тобі поки що нікуди. Тож відпочивай і набирайся сил. – Королева не сказала Мілані, що весілля і перша шлюбна ніч зможе відбутися тільки після того, як прокинеться внутрішній дракон дівчини.

Мілана не сперечалася. Вона знову лягла в ліжко і загорнулася у ковдру, хоча спати зовсім не хотілося.

«Упс» – покликала Мілана.

«Так моя… Мілана» – малюк Упс спочатку затнувся. Йому було все ще незвично називати Мілану на ім’я. Мілана послала йому подумки спочатку картинку кулака, а потім веселу пичку. Упс засміявся.

«Будеш мене охороняти від усіляких драконів?»

«Так, Мілано.»

На обличчі Мілани розквітла посмішка. Це відбулося за якусь хвилину.

– Ну ні, так не піде – мовила Шантайє і дмухнула в обличчя Мілані вже знайомою фіолетовою хмаринкою. Мілана миттєво затихла на ліжку, а за хвилину вже спала, рівномірно дихаючи.

Шантайє тихо вийшла з покоїв. Вона пройшла повз охоронців, яких можна було сплутати зі статуями. Якби Королева-мати тільки знала до чого призведе фіолетова хмаринка.

Мілана спала тривожно. Якесь сновидіння не давало спокою. Дівчина крутилася з боку на бік. Їй щось снилося, і це щось змушувало вертітися. Врешті-решт дівчина впала з ліжка, але навіть не забилася, бо зразу ж як тільки почала падати під нею опинилася золотава хмаринка, яка плавно зісковзнула на підлогу разом з дівчиною. Виконуючи роль подушки безпеки, хмаринка від удару об підлогу пішла хвилями і Мілана прокинулася від поштовху. Вона випростала ноги і стала на підлогу, потім піднялася на весь зріст. Хмаринка зникла. Мілана побачила, що щось не те коїться з її ліжком. Там утворилася западина в якій розкручувався вихор. Все швидше і швидше. Він збільшувався. Дівчина закричала. І вловила боковим зором, як у її покоях з’явилися Юлій і Ерік. Вона хотіла відбігти від ліжка до чоловіків, але це відбулося не досить швидко. Сон з фіолетової хмаринки ще не відпустив дівчину. А потім якась невидима сила поплутала руки і ноги. Сила, якій Мілана не могла опиратися. Якась сила її тримала. З жахом Мілана усвідомила, що вона йде до ліжка. Ступає прямо у вихор і починає опускатися як у воду, хоча вогкості й не відчувала:

«Ой леле, це ж мене не буде. Упс, де ти? Де ти, мій любий Упсику?!» –Дівчина вже подумки волала. Але Упс чомусь так і не відізвався. Тоді дівчина, яка вже опустилася по пояс у вихор з неймовірним зусиллям повернула голову і мовила, дивлячись саме на Еріка:

– Знайди мене.

Ерік хапав ротом повітря, як риба яку викинуло на берег. З вихру в якому зникла Мілана, вирвалися білі бризки, які обліпили Еріка і Юлія присипляючи їх і всотуючись крізь шкіру і далі крізь одежу. Потім відбувся білий потужний спалах і обидва дракони опинилися у своїх ліжках. Вони будуть спати рівно до тієї миті поки не вивітряться зі свідомості білі примарні бризки.

В цю ж мить, залишки бризків, які не потрапили на Юлія і Еріка попливли повільно замком, кидаючись на тих кого зустрічали. Ці люди падали, засинаючи на ходу. Жодень мешканець замку не уникнув примарного сну. А над усім цим пливла жаліслива пісня Мії – дівчинки, яка зрадила свій світ.

Після того як усі поснули, Мія прошепотіла древні слова закляття і махнула рукою. Утворився примарний білий вихор в який Мія зайшла. Пісня Мії стояла у Грейдена в вухах навіть тоді коли він спав. Грейену снилося, що почувши пісню Мії, він хотів спитати, що ж вона таке співає. Вві сні батько зайшов в кімнату доньки і побачив краєчок коричневої сукні, яка зникала у незрозумілому білому вихорі. Грейден намагався затримати Мію, але незрозуміла сила відкинула його від порталу. Чоловік повернувся в ліжко до Лізи. Дружина міцно спала. Коли Грейден прокинувся, то зрозумів, що це був не сон.

Вранці він промовчав, коли королівські гінці питали про Мію. Вірніше змовчав про сон. Він і сам не знав куди поділася донька.

Батько хлопців і чоловік Шантайє – Король Рауль знаходився в далекому секторі тутешньої галактики. Він трішки затримався і не встиг прилетіти до того, як сини привезли Мисливицю в Аркханзанбйорн. Тепер же він отримав від дружини флюїд, який розповів йому, що вже час приділити увагу і сім’ї. Король поспішив додому. Підлітаючи до Аркхану, він побачив, як планету обліпили якісь білуваті примарні згустки, схожі на павутиння арахідону*. Рауль не став близько підлітати до Аркханну. Він облетів його по колу і впевнився, що планета щільно обплетена цією гидотою. Пославши флюїд кохання дружині, Рауль впевнився, що не все так просто, якщо навіть флюїд торкнувшись «павутиння» розбився на друзки.

Рауль опустився на Зан, де жили дракони без пари. Тут же його зустріли вимушені мешканці цієї планети і запросили до велетенського замку, де вони усі жили. Замок був чимось на кшталт монастиря. У драконів була своя віра.

Вони поклонялися святому Реснану – наймудрішому пращуру, одному з перших драконів від якого й пішли всі дракони світу Аркханзанбйорн. Але Король Рауль відмовився прийняти запрошення. Він так сумував за своєю Шантайє. Це відбувалося завжди, коли він покидав Аркхан. А зараз до суму, ще й додалася тривога за дружину, синів і цілу планету. Рауль хотів побути сам і попросив підданих залишити його на самоті. Дракони вклонилися своєму володарю і повернулися до замку. Рауль вибрав зручне місце на високій горі, де б міг спостерігати за Аркханом. Він чекав слушної миті. Але все таки пропустив мить, коли павутиння почало танути. А наступної миті те, що обплутало планету зникло. І тут Рауль отримав Тривожний флюїд від Шантайє. Він розправив крила і полетів крізь космос.