8. Подарунок королеви.

«Якщо хочете нічого не боятися,

згадайте, що боятися можна всього»

(Луцій Анней Сенека)

Ерік прямував разом з матір’ю і Юлієм до великої вітальні де малася відбутися вечеря і думав про цю дивну дівчину. Ця Мілана полонила його думки. Вона йому сподобалася з першої зустрічі. Він боявся тих відчуттів, що зароджувалися в серці, але нічого з собою робити не зміг. Ось він проминув колону біля якої стояли лицарські обладунки. Цей мотлох, Ерік привіз з якогось світу, вже навіть забув з якого. Чоловік не помітив як зачепився за металеву рукавичку обладунків і вони покотилися по кам’яній підлозі з голосним звуком. Юлій посміхнувся з того. Хотів щось сказати , але мати приклала вказівний палець до вуст і суворо подивилася на Короля. Ерік нічого цього не помітив. Він про щось напружено думав.

«Мамо, що коїться?» – подумки запитав Юлій у Шантайє, спрямувавши потрібну думку на Королево.

«Не знаю, синку, але з’ясую» – також подумки відповіла Королева. Вона продовжувала спостерігати за меншим сином, який механічно виконував усі дії, а думками бувдесь далеко. Щось в поведінці Еріка напружувало і дивувало. Що саме, було незрозуміло.

– Ви йдіть мої любі, а я подивлюся як там наречена.

При цих словах голова Короля смикнулася, як від улару. Королева постерегла це, але нічого не сказала.

– Мамо, ти ж хотіла їсти, – Юлій сказав це якось жалібно.

– Ну синку, королівські справи вимагають від нас усієї відваги і поваги, а поїсти я завжди встигну. Починайте без мене.– Відповіла Королева.

Ерік все думав про щось своє і не звернув увагу на слова матері. Шантайє посміхнулася одними очима і дійшовши до сходів, які вели в низ попрощалася з синами, але не пішла до покоїв у яких спала Мілана, а підійшла до колони, біля стіни і натиснула на виступ про який знала тільки вона і чоловік. Хлопців подружжя не втаємничувало у це. Давно відгриміли війни в королівстві і потреба відпала у цих знаннях. Колись мати чоловіка показала їй цей хід, зі сміхом розповідаючи, як вона спостерігала за нареченою перед церемонією шлюбу Шантайє зі своїм сином. Тоді, за законами жанру, Шантейє мала б образитися, але вона була доброю і любила свого майбутнього чоловіка, а свекруха досить розумною, щоб заокруглити гострі кути в розмові. Шантайє пішла по довгому коридору, думаючи про те, що ж турбує Еріка, але так нічого й не придумала. І ось королева зупинилася перед покоями Еріка, які той люб’язно надав Мілані. Королева притулилася очима до непомітної шпарини у стіні, яку не було видно з іншого боку. Вона побачила, як наречена Юлія захоплено танцює, приклавши до себе сукню і питає у когось дозволу:

– Упс, можна, можна?

Шантайє здогадалася, що це майбутня королева розмовляє з універсальним перекладачем і посміхнулася, згадуючи свій досвід спілкування з перекладачем. У них теж склалися теплі стосунки і Гонза став їй другом в перший же день. Навіть чоловік іноді ревнував її до перекладача. Все ще посміхаючись, Королева повела рукою, малюючи в повітрі чудернацький знак, який могла бачити тільки вона і показала пальцем на Мілану. Знак пройшов крізь стіну і всотався в сукню. Сукня опинилася на Мілані в ту ж мить.

– Як ти це зробив? Упс? Я хочу знати як ти це зробив? – запитала здивована дівчина. Мабуть перекладач, щось сказав бо дівчина почала озиратися. Звісно, Шантайє могла б миттєво телепортуватися в кімнату до дівчини, але вирішила не лякати гостю такими фокусами, а спокійно вийшла зі схованки, ретельно зачинивши двері. За хвилину вона постукала у двері покоїв, де Мілана все ще крутилася перед дзеркалом. Дівчина ледь не підскочила з несподіванки, але Упс мовив в голові:

«Поводься пристойно, ти ж майбутня королева». На що Мілана показала йому подумки кулак і отримала у відповідь веселу пичку з висолопленим язиком. За мить увійшла Королева-мати. Мілана присіла у кніксені як навчив її Упс, але Шантайє підійшла до дівчини і змусила її випрямитися:

– Люба моя, ти майбутня Королева. Тобі не личить схиляти голову. І передай це своєму перекладачу. – при цьому Мілана подумки послала думку Упсу, що він отримає на горіхи, якщо буде так підставляти її. І знову весела пичка від перекладача.

– Та ти мене не слухаєш. – розсміялася Шантайє – Цей бешкетник тебе відволікає? – запитала Шантайє.

– Хто? Упс? – відразу зрозуміла Мілана, перепитуючи. І потім миттєво відповіла, не бажаючи підставляти друга. – Ні.

– Ти його назвала Упс? – розсміялася Шантайє. Мілана запитально поглянула на Королеву, очікуючи відповіді і Шантайє їй розповіла, що свого першого перекладача вона назвала так же само, як і Мілана. І вже сміялися вони вдвох, а з ними і Упс в голові у Мілани. Відсміявшись, Королева подивилася, як добре сидить на тендітній фігурці дівчини сукня і лукаво спитала:

– Подобається?

– Так, так, так. – і ледь не заплескала в долоні, але мабуть знову перекладач щось мовив і дівчина повагом сказала, – так, Ваше Величносте.

– Ой, облиш, і скажи своєму Упсу, що наодинці, ти будеш мене називати Шантайє, без усіляких церемоній. Я не потерплю в своєму замку церемоній в родинному колі. Тут же в голові у Мілани виник червоний знак питання. Це Упса поставили в ступор слова Королеви. Він бідний досі не міг оговтатися, але Мілана подумки підморгнула йому і попросила не перейматися так, вона сама намагатиметься з усім розібратися. Поки йшла бесіда подумки Упса і Мілани, Королева відверто любувалася дівчиною, але ось погляд упав на шию і Королева похитала головою. Потім накреслила в повітрі рукою якийсь знак і на шиї в дівчини опинилося кольє зі смарагдів в оправі з білого металу і біля кожного смарагда виблискували холодним світлом дрібні діаманти.

– Яка краса! – зачудувалася Мілана.

– Подобається? – з посмішкою запитала Шантайє.

– Ще б пак! – вигукнула дівчина. – Дякую!–і ставши навшпиньки поцілувала Шантайє в щоку. Тільки тоді Королева помітила, що дівчина стоїть на мармуровій підлозі без взуття.